Z-патріоти відчувають оргазм від думки, що країна з ядерною зброєю не програє. Вологі мрії залишаються мріями. Хтось сильніший ударить неядерною зброєю, але дуже боляче

Про "проклятих деескалаторів". Про це писали 100 млн разів, але, очевидно, потрібно періодично повторювати, щоб не забували.

Коли ядерних країн стало більше, ніж одна, а це сталося 74 роки тому, почали прописувати алгоритми, коли можна/потрібно застосовувати ядерну зброю, і "техніка безпеки" – що робити, щоб її не застосував противник.

Деякі речі спливають на поверхню, а про деякі ми можемо тільки здогадуватися. Наприклад, у Росії є концепція "ескалація для деескалації" – у критичній ситуації їб...нути по не особливо населеній території порівняно невеликим ядерним зарядом і поставити ультиматум: "Робіть те й те, а інакше їб...немо серйозно".

Z-патріоти регулярно відчувають оргазм від однієї думки, що таке можливо. "Країна з ядерною зброєю не може програти!" Але їхні вологі мрії так і лишаються мріями. Адже історія стає складнішою, якщо поряд із противником опиняється хтось досить сильний, щоб сказати: "А ми у відповідь їб...немо неядерною зброєю, але дуже боляче". Наскільки я розумію, щось у цьому дусі США донесли Росії восени 2022-го. Це моє припущення, яке я вже викладав, а нещодавно про факт такого попередження згадував і польський міністр закордонних справ.

Крім того, є й тактика, блискуче продемонстрована в серіалі "Так, пане міністре", яку назвали "тактика салямі". Її суть – діяти поступово, щоб кожен конкретний невеликий крок не призвів до ядерного загострення. Ці кроки ми і спостерігаємо два з лишком роки. Асортимент зброї, яку надають, і область її застосування поступово розширюються. По суті, це "покрокова ескалація", яка в нашому медійному просторі постає як протистояння в дитячому садку "доброго Блінкена й поганого Саллівана".

Упевнений, в адміністрації Білого дому справді тривають дискусії про доцільність переходу на інший рівень, але ці дискусії – коли на нього переходити, а не чи переходити взагалі. І не щодо всіх питань список "ескалаторів" і "деескалаторів" однаковий. Іноді вони міняються місцями.

І наостанок для тих, хто зараз вигукує: "Блін, навіщо це все, я точно знаю, що не їб...не!"

Пропоную цим екстрасенсам згадати, що десятиліттями купа людей, завданням яких було все продумати, а не просто тицьнути пальцем у небо, писали й переписували безліч алгоритмів поведінки. Тому що ціна помилки надто висока, і вона компенсує низьку ймовірність події.

Російська рулетка – чудова гра, коли її дивишся по телевізору. Але в реальності, навіть якщо шанс смертельного пострілу один зі 100, грати в неї мало хто захоче.

Джерело: Шрайк / Telegram

Опубліковано з особистого дозволу автора