Захопити Донбас Путін не зможе. Його неадекватність оцінювання власних спроможностей знову зіграє нам у плюс

Не люблю повторюватися, але розумію, що те, про що я колись писав, пам'ятаю тільки я (та й то не завжди).

Тому давайте, трохи інакше кажучи, напишу і доповню свій вересневий пост про "Чотири війни Володимира Путіна".

Дуже корисно розуміти що людина хоче і що може.

Чи хоче Путін здобути всю Україну? Звісно. Може? Рік тому думав, що так. Зараз – уже ні.

Чи хоче Путін Харків та Одесу? Звісно. Може? Вісім місяців тому думав, що так. Зараз – уже ні.

Чи хоче Путін завоювати хоча б Донбас? Звісно. Може? Досі думає, що так.

Отримання сухопутного коридору в Крим і захоплення Донбасу були спочатку програмою-мінімум Путіна. Якби його уявлення про Україну і стан російської армії були адекватними, він міг би одразу зосередитися на ній. Але ні, його понесло у світ фантазій.

Відтоді реальність більшість його фантазій зруйнувала, але віра, що закидання українських позицій "мобіками" й зеками допоможе "звільнити" Донбас за допомогою його тотального руйнування, досі жива.

Ми досі перебуваємо тут – серед фантазій Путіна, що він зможе захопити Донбас, щоб не здаватися цілковитим лузером.

Якби йому раптом удалося досягти цього, російська армія спробувала б наступати до Запоріжжя (до Херсона нічого й намагатися), а потім стала б в оборону, охороняючи захоплене. І "звільнення Донбасу", яке відбулося, оголосили б тією "справжньою" метою "СВО", а шматки Запорізької та Херсонської областей – надплановими бонусами.

Після чого решту засобів, агентів і корисних ідіотів кинули б на пропаганду "припинення вогню і початку переговорів". Тобто заморожування ситуації.

Можна було б припускати й надалі, але не бачу великого сенсу. Бо весь Донбас Путін захопити не зможе.

І ця його неадекватність оцінювання власних спроможностей, яка залишається, знову зіграє нам у плюс. Відкриє нові можливості.

Але це вже зовсім інша історія. Дочекаймося закінчення цієї.

Джерело: Шрайк / Telegram

Опубліковано з особистого дозволу автора