Атаки на демократію в Україні – це завжди до посилення Росії. Не кажучи про те, що вся ця українська політика – танці на кістках полеглих за Україну

"Ви нас не роздавите. Вам не вистачить куль і не вистачить КамАЗів. В Україні будуть з'являтися не сотні й не тисячі, а сотні тисяч і мільйони нових Вадимів Гетьманів, В'ячеславів Чорноволів, Гій Гонгадзе…" – казав Ющенко на знаковому передвиборному мітингу на Європейській площі. Це був 2004-й, і головний опонент влади вже був отруєний російськими спецслужбами. За ключовими журналістами була встановлена наружка і прослушка, опозиція піддавалася переслідуванням.

Перед наступним раундом битви за Україну, у 2013-му, влада також переслідувала опозицію та журналістів, закривала роти каналам.

І перед повномасштабним вторгненням за антикорупціонерами бігали провокатори, парламент остаточно перестав бути місцем для дискусій, а інфопростір системно скуповувався росіянами.

Атаки на демократію в Україні – це завжди до посилення Росії. Так історично склалося. І головне – вони ще нікому ні в чому не допомогли. Документування редакції Бігуса, провокатори вдома в Юрія Ніколова – погані симптоми. Погані не тільки для демократії чи держави, але й для влади.

Не кажучи про те, що вся ця українська політика as usual – танці на кістках полеглих за Україну.

Джерело: Тетяна Даниленко / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора