Україна стала країною зради та перемоги, або Роздуми про інтерв'ю Дорна G

Україна завжди була дуже емоційною країною, у якій люди перетворювалися з ізгоїв на героїв або з героїв на ізгоїв буквально за один момент. Революція на Майдані, російська анексія Криму і війна на Донбасі ще сильніше загострили цю емоційність. І хоча "зрада" або "перемога" звучать насамперед як жартівливі кліше, Україна, здається, дійсно стала країною зради та перемоги. Саме по собі це не добре і не погано: Україна й українці просто зіткнулися з об'єктивною реальністю, нинішній вигляд якої, мабуть, неминучий на цьому історичному етапі.

Утім, під віртуальним обстрілом у цій ситуації виявилися насамперед публічні особистості, які, можливо, до 2014 року взагалі не мали сформованих політичних поглядів. Кожен крок українських музикантів, акторів, письменників і спортсменів – під пильною увагою проукраїнської частини громадянського суспільства, яку здебільшого становить аудиторія українського сегмента Facebook. Допустити помилку на цьому мінному полі дуже просто: іноді не потрібно навіть їхати на гастролі до Росії або переходити в російський клуб, а просто дати інтерв'ю, яке визнають недостатньо патріотичним.

Звичайно, це не зовсім про Івана Дорна, який регулярно їздить із концертами Росією й виступає для російськомовної аудиторії. Напевно, з економічної точки зору це логічно для популярного російськомовного співака, для якого український ринок був би дуже малим. Очевидно, зі свого боку, і те, що у 2017 році це все одно певною мірою політична заява, хоче цього сам Дорн чи ні. Такі правила гри, які йому і всім іншим доведеться взяти до уваги.

Але головна проблема цієї гри в тому, що вона надзвичайно чорно-біла, тоді як навколишній світ таким не є. Те, що публічна особа XY жертвує гроші солдатам в АТО і активно висловлюється проти політики Кремля в Україні, ще не робить її героєм. А те, що публічна особа YX періодично їздить до Росії й убачає в росіянах і українцях "братні народи", теж не говорить про людину нічого іншого, крім як ілюструє частину його політичних поглядів.

Це не означає, що українське громадянське суспільство не має права критикувати Дорна за його слова. Але та атмосфера, яка склалася зараз в Україні, швидше веде до самоцензури, ніж до посилення патріотичних почуттів. Буде краще, якщо наступний "Дорн" публічно розпишеться у вічній любові до України, назавжди відмовившись від концертів у Росії, коли він насправді буде думати зовсім інше? Очевидно, це риторичне запитання, однозначної відповіді на яке сьогодні бути не може.

Джерело: "ГОРДОН"