Головні сподівання Кремля зараз – це Куп'янськ. План Б – до виборів не втратити Мелітополя й Бахмута. Усі інші рішення будуть прийматися після виборів

Чому осінні мирні переговори поки є ілюзією.

Реакція на підрив Кримського мосту показала: горизонт планування Кремля – березень 2024-го. Але в цьому плануванні осінні переговори, про які так багато говорять останнім часом, мають невеликі шанси на втілення.

Хочу зразу сказати: я не розглядаю тут модальності чи, тим більше, можливих деталей переговорів. Поки хочеться проаналізувати саму їх можливість, адже останнім часом дуже багато хто з експертів починає говорити, що восени нас змусять сісти за стіл переговорів.

1. Із промови Путіна, яку він "виголосив" за 15 годин після вибуху на Кримському мосту, ясно одне: у Кремлі прийняли рішення робити вигляд, ніби нічого серйозного не відбулося.

Очевидно, будуть обстріли української інфраструктури і росіяни скажуть, що щось знищили. Можливо, буде масована атака на Київ і урядовий квартал зокрема. Але нічого нового тут немає і не може бути.

Усі варіанти для підняття ставок, а їх у Путіна аж три ("зернова угода", ЗАЕС і прямий ядерний удар), так чи інакше вже задіяні. Нового нічого немає, а ядерного удару не буде.

2. Головні сподівання Кремля зараз – це Куп'янськ. Ситуація на тому напрямку складна вже як мінімум місяць. Росіяни там зосереджують свій ударний кулак не лише, щоб спробувати прорвати оборону на Харківщині, але й для того, щоб змусити нас перекинути частини з Бахмута й півдня.

У той же час ми маємо розуміти: це останні резерви Путіна, які він зміг сконцентрувати без мобілізації. І, судячи з усього, усі його сподівання – що тут у нього щось вдасться і тоді не треба оголошувати мобілізації.

Якщо не вдасться – теж не проблема. Його план Б полягає в тому, щоб до виборів не втратити Мелітополя й Бахмута (останній має перш за все символічне значення). Усі інші рішення будуть прийматися після виборів.

3. Уся державна машина Росії зараз концентрується на президентських виборах березня 2024 року. Головна мета – не допустити політизації процесів і досягти потрібних реальних 60% голосів. Я неодноразово говорив: ті, хто вважає, що Путіну плювати на відсотки, глибоко помиляються. Він впаде без народної легітимності (еліти зрозуміють, що король голий, коли його реальні рейтинги впадуть нижче за 40%).

4. Головні аспекти майбутньої кампанії: об'єднання росіян навколо Путіна. Ця заготовка була доволі невдало апробована після маршу Пригожина, але заміни їй поки не пропонують і, можливо, не шукають. А не шукають, бо вона дуже подобається Путіну, який все більше занурюється у віртуальний світ, де комфортно перш за все йому.

Другий аспект виборів: комфортна країна (про це на днях писали російські "Ведомости"). Комфортна країна – це коли з усіх ящиків буде говоритися про те, як розвивається економіка, як усім добре жити тощо.

І, нарешті, третій аспект: мігранти. Причому цей аспект буде виводитися в окрему мікрокампанію в Москві та області. На цьому фоні війна – щось другорядне.

5. Власне, в усю цю картину мирні переговори можуть вписатися виключно за однієї умови: повна капітуляція України. Путін, із великою долею імовірності, не може собі дозволити перед виборами робити напівкроки й говорити про поступки. Тому, виходячи з логіки виборчого процесу й відсутності можливості піднімати ставки, вірогідність переговорів восени відносно невелика.

6. За яких умов можуть теоретично початися такі переговори? Є два базові варіанти: а) політична або фізична смерть Путіна; б) спільна жорстка позиція США і Китаю (не поодинці, а саме спільна позиція).

Щодо смерті Путіна, залишимо розмови про це як про приємного для нас "чорного лебедя", адже аналізувати тут немає чого.

Щодо позицій Китаю і США, то обом країнам нема куди поспішати. Китаю потрібен час, щоб Росія максимально, а в деяких галузях і безповоротно стала залежною від Піднебесної (це станеться не раніше середини наступного року). США не можуть увійти у вибори, де президента будуть звинувачувати в тому, що він повторив "Мюнхен" і поділ Чехословаччини.

Тому поки вірогідність початку переговорів можна оцінювати як відносно невисоку. Хоча, звичайно, життя буде вносити свої корективи, й базові установки, які є сьогодні, можуть мінятися. Але поки точно не варто йти за тими, хто безапеляційно заявляє: "На осінь нас посадять за стіл переговорів".

Джерело: Vadym Denysenko / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора