Москва відкрила другий фронт

Москва відкрила другий фронт. У Будапешті й Мінську.

Орбан готується до того, що він не визнає поразки, а Москва думає, як не пустити Лукашенка у Вашингтон. Наступний місяць покаже, чи збереже Росія свій вплив у Центрально-Східній Європі в наступні п'ять – сім років. І тут ключовими подіями стануть вибори в Угорщині та стрімка гра США з Лукашенком.

1. Протягом останнього року Росія програла вибори в Румунії та Молдові й не змогла розширити свій ареал впливу в цьому регіоні. Це був болючий удар по Москві, особливо зважаючи на те, що і там, і там у Кремлі вважали, що зможуть отримати перемогу. Більше того, попри перманентні коаліційні кризи в Румунії, поки говорити про розвал коаліції не доводиться. Зараз перед росіянами стоять два глобальні виклики: зберегти Орбана й не допустити реального економічного входження США в Білорусь. Поразка в цих двох країнах означатиме, що конструкція, яку будувала Росія стільки років, почне валитися. Перемога – дасть значно вагоміші козирі в переговорах, як із ЄС, так і зі США, у тому числі й по Україні.

2. Гра США "калійні добрива в обмін на захист" напружує Росію й лякає Лукашенка. Те, що спочатку виглядало як невинна гра, зараз передбачає реальні дії (поїздка у Вашингтон передбачатиме угоду щодо входження американських компаній у калійний бізнес Білорусі). На цьому етапі ми маємо наступні вводні:

• Москва не пустила Лукашенка на саміт миру у Вашингтон, і Лукашенко змушений був погодитися. Зараз Вашингтон активно готує персональний візит Лукашенка, і відмовити американцям напряму дуже складно.
• Поїздка Лукашенка у Пхеньян – це асиметрична спроба відтягнути цю поїздку (ну не можна запрошувати Лукашенка одразу після поїздки до Кіма). Зараз цікаво буде послідкувати, чи в наступні дні не буде запущено північнокорейську балістику у сторону Японії.
• Деякі ЗМІ та блогери починають писати абсолютну конспірологію про посередницьку роль Луки в переговорах по Україні чи навіть США – Росія – Китай. Лукашенко для Трампа ніхто і звати його ніяк. Він лідер маленької країни, де потрібно взяти контроль над однією галуззю. І Лукашенко, схоже, боїться так, як ніколи в житті не боявся.

Поки вірогідність розвороту Мінська у сторону Атлантики виглядає малоймовірною. Росія (та й сам Лукашенко) будуть пробувати тягнути час і створювати негативний фон у США для того, щоб не допустити візиту. І це головна їхня тактика. Якщо це не вдасться, Лукашенко спробує тягнути рішення з головним питанням – калієм. А росіяни завжди можуть оголосити про розміщення чергового "Орєшніка".

3. Цього тижня в Угорщині вийшло опитування, де Орбан несподівано випереджає Мадяра на 6%. Це можна розглядати як початок соціологічної війни, яка має формувати думку, що не все так однозначно. Окремо слід зазначити, що цілий ряд лідерів різних країн (від Трампа до Навроцького) в тій чи іншій формі підтримав Орбана і формується думка, що Мадяр програє все на міжнародному полі. У цілому ж, з великою долею імовірності, дві сторони оголосять перемогу, й Орбан готується до того, що він не визнає поразки. Результат виборів буде залежати від двох речей: фактору вулиці й фактору "зрадників" в обох командах. Але Орбан не збирається просто так віддавати владу.

4. Для Росії обидві ці битви (за Білорусь та Орбана) є екзистенційними. Поразка в обох ставить хрест на амбіціях "м'якою силою" й підкупом отримати повний контроль над Центрально-Східною Європою у відносно короткій перспективі. Поразка в обох випадках перетворює Росію із сильної на слабку регіональну державу з усіма відповідними наслідками.

Джерело: Vadym Denysenko / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора