Путін розуміє, що в нього в запасі є пара років. Найскладнішим буде момент, коли спільні позиції вироблять Захід і Китай

Інавгурація Путіна. Кілька важливих неприємних фактів:

1. Судячи з усього, Захід змирився з тим, що Путін у Росії – це надовго. І коли ми говоримо про розуміння нашої перемоги Заходом, ми не можемо ігнорувати цей факт.

2. Захід озвучив (дуже обережно), що його червона лінія – вихід російських військ за межі Донецької області, далі вглиб Дніпропетровщини й Запоріжжя.

3. Китай, із великої часткою ймовірності, буде грати в мирні переговори не раніше кінця 2024-го, а реально лише в першій половині 2025 року. Що важливо: Китай чекає пропозицій від України (когось із Заходу) щодо його подальшої ролі не лише в бізнес-проєктах по відбудові України, але і його ролі в Чорноморському регіоні в цілому.

4. Путін розуміє, що для нього найскладнішим буде той момент, коли спільні позиції вироблять Захід і Китай. І всі його ігри, у тому числі по "Північному шляху", французькій Африці, загравання з Індією – це спроба максимально відтягнути цей момент. Наша ж проблема полягає в тому, що ми взагалі на це не звертаємо увагу.

5. У внутрішній політиці головна задача Кремля – остаточний розкол 25% тих росіян, які займають антипутінську позицію. Зараз іде перший етап – спроба маргіналізувати єдиного фінансово самодостатнього опозиціонера – Ходорковського. Далі будуть задіяні різні політтехнологічні процеси для того, щоб 10–12% нинішніх опозиціонерів перейшли в розряд тих, хто сумнівається (їм дадуть контрольованого лідера).

Якщо ситуація буде рухатися за цим сценарієм, це буде, зрештою, проблемою і для нас. Попри роздробленість опозиції, вона все ж є дамокловим мечем для режиму і може стати основою для певних заворушень у разі ослаблення режиму. І для нас не менш важливо, що це ліберальна опозиція, а не опозиція ультрапатріотів.

Путін розуміє, що в нього в запасі є пара років, поки всі внутрішні політичні процеси задушені, а економічне погіршення життя населення не вплине на публічне ставлення до режиму. І єдине, що може вплинути на внутрішню ситуацію, – це розширення тих самих 25% опозиції (при правильній інформкампанії це реалістично, але потрібно приділяти явно більшу увагу інформвійні на території ворога) і зміна міжнародної конфігурації сил по примушуванню Путіна до миру.

Джерело: Vadym Denysenko / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора