Без участі військ і примусу до капітуляції – усі ці "гарантії безпеки" насправді не гарантії

З легкої руки українських політичних коментаторів і медіа єдину коаліцію, що створюється на підтримку України в новому форматі (coalition of the willing), назвали по-різному в перекладі українською мовою, аж у трьох варіантах: бажаючі, охочі, рішучі.

Парадоксально, але це навіть ближче до істини, адже три групи там чітко прослідковуються вже зараз.

1. Бажаючі – ті, хто хоче допомагати Україні, якщо основний тягар будуть нести охочі.

2. Охочі – ті, хто розуміє, що треба допомагати Україні максимально вже зараз, бо в іншому випадку – війна прийде до їхніх кордонів.

3. Рішучі – ті ж охочі, але при умові участі США.

Насправді це відображає ситуацію, що склалася: розуміння, що треба робити, і неготовність та розбіжності в рішучості піти на сміливі, важкі, але безальтернативні кроки.

Неважливо, як ви назвете коаліцію. Головне, щоб вона була готова в рамках колективної самооборони вступити негайно у війну на боці України проти агресора, а потім – примусила його до миру.

Тобто без участі військ, включно з повітряним, морським, наземним компонентом, обміну розвідданими й повного економічного ембарго й примусу до капітуляції – усі ці "гарантії безпеки" насправді не гарантії, а продовження лінії на допомогу Україні, хоча й масштабовану.

Звісно, це вже прогрес. Але в такій динаміці переходу бажання в рішучість можна й не встигнути виграти й захистити себе, включившись максимально у протидію агресору вже зараз, хоча потенціал для цього, очевидно, є.

Джерело: Валерій Чалий (Valeriy Chaly) / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора