Наближається перемога ЗСУ, але російські "ліберали" заважатимуть нам дотиснути імперію. І тоді нова війна неминуча
Спробую пояснити, чому я так переймаюся проблемою російських "лібералів", особливо її сприйняттям українським суспільством.
Наближається воєнна перемога Збройних сил України і її треба закріпити двома великими системними рішеннями, щоб перемога була повною й остаточною.
1. Довгострокова безпека України, убезпечення від наступної агресії з боку Російської імперії.
2. Модернізація України, відновлення та економічний стрибок на базі верховенства права й економічної свободи.
Після воєнної перемоги важливо не дати імперії перепочинку для наступної атаки, а дотиснути її до кардинальних політичних змін. Російські "ліберали" заважатимуть це робити: вони претендуватимуть на трон Путіна, на відновлення відносин із Заходом, на зняття санкцій, на повернення до "бізнесу як завжди", на повернення до клубу провідних держав тощо.
І тоді, врешті, реваншисти візьмуть гору в Росії, і наступна війна неминуча.
Ось чому треба правильно ставитися до російських "лібералів": хай розхитують режим Путіна, як уміють (а вміють вони погано, але краще так, ніж ніяк), але не підпускати їх до трону. Брати участь в обговоренні майбутнього Росії вони, безперечно, мають право, але аж ніяк не в режимі монопольного доступу (як це було на форумі у Вільнюсі). За столом мають бути також представники інших сил, серед яких, безперечно, національно-визвольні рухи пригноблених народів та регіоналістські рухи колонізованих територій. Імперці, хоч і в ліберальних білих пальтах, – усе одно імперці.
Визначатиме коло тих, хто сидітиме за столом, безперечно, Захід. А він дивитиметься на українське політичне керівництво, бо Україна має акцептувати формат власної безпеки – інакше війна не завершиться. А українське політичне керівництво дивитиметься на українське суспільство, бо саме воно остаточно акцептує формат української перемоги та післявоєнного устрою навколо української частини світу.
Ось чому важливо адекватно оцінювати майбутню Росію і не впадати у крайнощі:
- рів із крокодилами і забути про них назавжди (нагадаю, ракети прекрасно перелітають через рів із крокодилами);
- Путін помер, ура, перемога, можна займатися власними справами.
Смерть Путіна – це початок, а не завершення політичних змін у Росії, які мають унеможливити наступну війну.
Джерело: Валерій Пекар / Facebook