Російські еліти сильніші за наші еліти. Але наші вороги обрали шлях свідомої деградації для збільшення керованості. Професійні росіяни починають закінчуватися

Фото: Andrij Maruščak / Facebook

Російські еліти сильніші за наші еліти: якісний відбір, глибока багаторічна підготовка. Врешті, витягування кращого людського капіталу з колоній, у тому числі з нас.

Наші постколоніальні еліти слабкі: негативний відбір, зазвичай неякісна підготовка, постійна деградація через брак розвитку – бо якщо не розвиваєшся вгору, то сповзаєш униз. А постколоніальний розвиток зазвичай є негативним, тобто деградацією старих колоніальних систем, якщо, звісно, не будувати нових якісних. Якщо брати просте протиставлення "еліти проти еліт", то нам нічого не світить.

Але є три "але". Аж три.

По-перше, у нас сильне суспільство з горизонтальними мережевими зв'язками. І йому вдається іноді закидати на елітні поверхи окремих своїх представників (звідки їх традиційні еліти намагаються викинути, наприклад посадити). А російське суспільство – атомізоване, ні на що не здатне.

По-друге, наші союзники (нарешті ми усвідомлюємо, що в нас є союзники; так, вони не схожі на добру фею виконання бажань, але вони є, і потужні), так от, наші союзники вкладалися багато років у структури громадянського суспільства різними освітніми проєктами, і ці вкладення дещо зменшують ефект постколоніальної деградації.

По-третє, наші вороги обрали шлях свідомої швидкої деградації для збільшення керованості інститутів та суспільства в агресивній війні. Це призводить до прискореного негативного відбору – як пише Роман Вибрановський, потроху професійні росіяни починають закінчуватися.

Висновок простий:

1. Нам треба будувати наші інституції та кооптувати туди кращий людський капітал із суспільних мереж – за принципом компетентності, а не лояльності, бо інакше програємо війну.

2. Нам треба пришвидшити руйнацію їхніх еліт, але це тема вже не для публічного обговорення.

Це війна на виснаження, і не лише збройних сил, запасів снарядів, фінансових систем, суспільної стійкості, енергетичних систем тощо, а й еліт. Чиї еліти сильніше деградують, той програв. Бо в момент, коли деградація перетинає червону риску, ухвалюються управлінські рішення, після яких система далі не живе.

Джерело: Валерій Пекар / Facebook