Гарних часів не було і не буде. Не чекайте. Гарні часи – зараз. Щоб працювати. Щоб стартувати. Щоб продовжувати

Розповіли сьогодні гарний анекдот.

Чоловік із дружиною пробують зайнятися коханням, у чоловіка нічого не виходить і він відвертається від дружини зі словами: "От йоб...ний Порошенко!" Дружина каже: "Ну, привіт! А до чого тут Порошенко???" На що чоловік їй відповідає: "Так за Януковича такого не було!"

Жиза, так? Адже є ті, хто готовий повернути колишнього президента, тільки щоб долар знову став по вісім, бензин – по сім і Кличко щоб не мер, а просто гарний боксер...

Водночас я не відкидаю, ні, я навіть знаю, що багато з них були на Майдані, як на першому, так і на другому. Я от особисто не ходив. І не піду. Не вірю я у вуличні революції. Після них завжди приходять економічні потрясіння для людей і країни.

За будь-якої чинної влади висував претензії і висуваю тільки собі. Працювати потрібно, учитися і розвиватися. Не зміг, не впорався, не добіг, не прорахував усіх можливостей і варіантів – отже, сам винен. Не скаржуся. Нас у футболі так привчили. Не скиглити. Не допоможе. Суддя не винен – грати потрібно краще. Так, щоб у супротивника не залишалося шансів. І поле ти не вибираєш.

Багато великих корпорацій створювали у важкі часи. Великі бізнеси стартували в 90-ті, коли курс долара скакав, як заєць, блатні приходили цілими бригадами і в країні роздавали талони на масло, цукор і сигарети. Успішні проекти запускали в 1998-му, 2000-му і 2008-му, коли кризи довели багатьох до точки. Не буває так, щоб усім погано. Комусь буде добре. Головне – гребти. Тоді є шанс виплисти...

А хаяти владу – та це ж національна забава. Особливо в гаражах за пивком або в курилці в офісі. Там обговорюють Рокфеллерів і Ротшильдів, Вальцманів і Гройсманів, гру національної збірної і "Динамо", доходять висновку, кого потрібно ставити в основний склад і призначати тренером. В очікуванні кращих часів і пришестя доброго царя, який вирішить усі їхні проблеми, проходить життя. Міркувати – не мішки носити. І робити нічого не потрібно. Не та нині ситуація в країні, щоб можна було щось починати, ой не та... Так-то ми – так, ну а так – ні...

А життя – воно коротке. Гарних часів не було і не буде. Не чекайте. Гарні часи – зараз. Для того, щоб працювати. Щоб стартувати. Щоб продовжувати.

Топ, топ, топ... Як конячка, що тягне віз. Вставати і падати, падати і вставати. Але йти вперед. Під смішки і несхвалення навколишніх. Коли ніхто не вірить, що ти можеш. Коли важко і неможливо. Коли надії немає на те, що стане краще. Просто йти вперед. Не прапори визначають, як ми живемо. Ми самі.

Учора їхав із тренування, подумав: не знаю, як там за Януковича, але за Кучми точно бігати легше було.

Джерело: Влад Ващук / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора