Новому міністру оборони треба буде щонайменше рік, щоб почати керувати міністерством. Але чи є в нас цей рік?

Кейс Резнікова.

Цим текстом я не маю наміру когось виправдовувати чи захищати. Я пишу цей текст для того, щоб усі, хто його прочитає, зрозуміли, що справи в нашій країні не вирішуються "хорошими" призначеннями. Бо прізвища, які я почув на заміну Резнікову, – це навіть не рівень бездарного уряду Гончарука. Значно, значно гірше.

Українські міністерства – це глибоко нереформовані радянські махіни, які пережили безліч спроб кавалерійських реформаторських наскоків і всі відбили. Як людина, яка багато вивчала і працювала в системі, я вам стверджую: жоден міністр, не виходець із системи, не спроможний керувати міністерством відразу. Тому що мова йде про сотні й тисячі людей, які набиралися, формувалися й реалізовувалися без цього міністра. Мова йде про тисячі процедур і процесів, які створювалися задовго до приходу міністра. Зрештою, мова йде про те, що в живої людини, якою є міністр, тупо немає часу, щоб із цим усім розібратися і ще й зразу почати виконувати завдання.

Усі призначення людей в уряд не із системи або не зі схожих організацій завершувалися провалом. І так буде й надалі, оскільки справа не в людях.

Олексій Резніков був призначений за кілька місяців до війни. Основна причина його призначення – це переговори про надання зброї з партнерами. Усі, хто його знає, можуть підтвердити, що Олексій є геніальним переговорником. Тому він сконцентрувався саме на цьому. І тут, хай хто що казав, у нього багато заслуг. Саме завдяки реалізації "Рамштайну" нам вдалося отримати достатньо зброї, щоб вистояти, і запланувати достатньо, щоб вернути території. На днях почув тезу, яка точно ще буде гуляти по країні: чому ми не добили орків, коли вони відступали з-під Києва? Друзі, на кінець березня в Україні було боєприпасів на два тижні! А Захід продовжував крутити носом щодо надання артилерії. Тому тут треба віддати належне міністру Резнікову.

Разом із цим Резніков практично не вніс жодних змін у саму систему керування МО. За винятком кількох призначень, серед яких і кілька помилкових, система залишалася такою, як завжди. Повірте, не можна цілий день сидіти на нарадах у президента, з Генштабом, на переговорах і зідзвонах із партнерами й водночас вичитувати тисячі сторінок, серед яких яйця по 17 грн і куртки зимові чи то літні. Є рівень замів, є рівень керівників департаментів, де робиться дуже багато саме цієї дрібної роботи. Цей рівень не був змінений, а, відповідно, там продовжили робити те, що й усе. Не допомогла й антикорупційна рада, яка може вимагати когось звільнити, але точно не має кого запропонувати. А звільнити держслужбовця середнього рівня дуже складно. Ні, не тому, що він захищений, а тому, що він піде з усім, що робив. І знайти людину, яка швидко розбереться у процедурах, мільйонах норм, дуже складно. У нас он на міністра культури не можуть знайти людину, а ви уявіть замінити якогось інспектора з МО, який там 30 років працює.

На жаль, так чи інакше за роботу міністерства по факту відповідає міністр. Хай який він завантажений і навіть якщо він нічого не чув ні про які яйця, він є головним, і всі запитання будуть до нього.

А тепер я поставлю вам інше запитання. Чи знаєте ви в країні людину, яка може зайти в МО і поміняти хоча б 100 людей, вникнути в мільйон питань, підхопити всі міжнародні процеси і ще й робити реформи для вступу в НАТО? Якщо така людина й існує, їй треба буде мінімум рік, тільки щоб почати керувати міністерством. Чи є в нас такий рік?

Я не знаю, яке рішення буде ухвалене: чи звільнять Резнікова, чи залишать, але я хочу, щоб ви знали, що просто зміна прізвища ні до чого не веде. Зрештою, ви знаєте, що треба питати в можливого нового кандидата: досвід управління, команда, зв'язки. Тільки за наявності цих параметрів є шанс на хорошого міністра.

Джерело: Політика Андрусіва / Telegram

Опубліковано з особистого дозволу автора