Трамп буде підтримувати нас, і, можливо, навіть більше, ніж зараз демократи. Тому не варто демонізувати республіканців

Прогноз Захід.

2023 рік став невдалим не тільки для нас, а й для наших союзників. Захід публічно розписався у своїй неспроможності забезпечити нас необхідними боєприпасами. США погрузли у внутрішніх конфліктах і не змогли вирішити питання фінансової допомоги для нас. У ЄС Орбан крутить усіх на одному місці, і ще й посилився Фіцо й, імовірно, Вілдерсом із Нідерландів. Загалом, жодних трендів на покращення в наступному році я не бачу, скоріше все буде, як і в цьому, за винятком одного – зростання вимог до України більше покладатися на себе. Ми будемо продовжувати отримувати мляву допомогу, невчасно і з купою срачів.

Вибори у США і кульгавий Байден.

Найважливішою подією 2024 року стануть вибори у США, і вони, у принципі, уже тривають і дуже по нас б’ють. В останній рік виборів у США президента, у якого мало шансів на переобрання, називають кульгавою качкою. З ним мало хто хоче домовлятися про щось серйозне й підтримувати його довгострокові ініціативи, оскільки наступник може все це швидко переглянути. Тому Байден стає кульгавим, і це серйозно обмежує його вплив і можливість щось для нас робити.

Узагалі я думаю, що Байден допустив у цьому році стратегічну помилку. Не надання нам ATACMS і зволікання з касетними боєприпасами завдали великої шкоди нашому контрнаступу. Ми втратили шанс прорвати росіян і наблизити кінець війни. Байден втратив шанс показати, що його політика підтримки України була правильною, продемонструвати успіх і збільшити свої шанси на переобрання. Але президент, який почав своє правління з ганебного відступу в Афганістані, ризикує втратити посаду в тупиковій ситуації в українсько-російській війні. Шансів на його переобрання за цих обставин я не бачу.

Одна з дуже неправильних речей, які відбуваються в нашому медіапросторі, – це демонізація республіканців. Так, зараз через них не приймається рішення щодо допомоги нам. Але це питання передвиборчої боротьби, а не їхня позиції щодо нас. Навпаки, республіканці – це яструби, з представниками оборонки. Вони в жодному разі не будуть проти допомоги нам і за мир із Путіним. На цьому тлі – ще більша демонізація Трампа. Я нагадаю, що 2016 року він прямо говорив, що мешканці Криму обрали Росію. Але по факту саме Трамп передав нам перші Javelin, хоча розказував, що Путін – нормальний пацан. Тому я переконаний, що Трамп буде підтримувати нас, і, можливо, навіть більше, ніж зараз демократи. Також помилково всі думають, що він стане президентом у наступному році. Ні, після виборів ще два місяці перехідного періоду, і він стане президентом у січні 2025-го, якщо таки переможе (а я в цьому переконаний).

Китай, Індія та інші.

У цьому році на Китай та Індію припало 60% російського експорту нафти. Причому по низькій ціні. Тому ці дві країни просто насолоджуються й заробляють мільярди доларів на нашій війні. Але найгірше те, що завдяки їхнім грошам виживає Путін. Тому головне завдання для цих країн у 2024 році – щоб нічого не мінялося. Стабілізація на фронті для Путіна зменшує потребу Китаю втручатися. Бо, як я неодноразово писав, Китай не може дати Путіну програти, але його перемога – не їхня справа. Узагалі всі партнери або прихильники Путіна – це чисті заробітчани. Ніякої ідеології в підтримці РФ немає, окрім як вигідно продавати свою позицію. Тому вони всі зацікавлені в тому, щоб конфлікт тривав, а Путін не програв. Бо інакше тоді в них можуть виникнути проблеми.

Санкції.

Ключове питання для нас у наступному році – це санкції. Оскільки Путін зміг нав’язати війну в довгу, то кожний удар по його економіці набагато важливіший, ніж наліт дронів на Москву. Проблема санкцій не в тому, що їх мало, а в тому, що вони погано працюють. І якби я мав можливість впливати на нашу зовнішню політику, то питання ефективності санкцій я б ставив на одному рівні з озброєнням. Ми маємо домогтися, щоб Захід не тільки вводив санкції, а й досягнув їх дотримання для своїх компаній і споживачів. Без цього Путін зможе воювати ще дуже довго.

Джерело: Політика Андрусіва / Telegram

Опубліковано з особистого дозволу автора