Європа вперто штовхає Україну в обійми Росії. Точно так, як у XX столітті Гітлеру здавали Чехословаччину
Європа стоїть перед важким вибором – або зміцнювати НАТО і перетворювати Україну на форпост європейської безпеки, або здавати Україну Кремлю, зазначив директор соціологічної служби "Український барометр" Віктор Небоженко.
Україна в тіні Мюнхенської конференції.
Якщо раніше ми сильно підозрювали, що є ймовірність угоди між Трампом і Путіним на шкоду Україні, то після Мюнхенської конференції небезпека прийшла з боку Європи.
Європа вперто штовхає Україну в обійми Росії. Точно так, як у XX столітті європейські політики здавали Чехословаччину Гітлеру, тільки щоб він не чіпав Франції та Великобританії. Але зараз Європі нічим стримувати наступ Путіна. Вона стоїть перед важким вибором – або зміцнювати НАТО і перетворювати Україну на форпост європейської безпеки, але сваритися з путінською Росією, або здавати Україну Кремлю.
Те, що раніше вимагав Кремль щодо України, – сумнівний, гібридний мир в обмін на здавання окупованих територій Криму і Донбасу, тепер застосовують до всієї Європи.
Під ефективним шантажем Путіна Європа намагається на кілька років виторгувати собі спокій, здаючи Україну. Це називається "обміняти мир на території" – придбати тимчасову й формальну європейську безпеку в обмін на втрату України для майбутнього Європи. Нам залишається тільки з'ясувати, яка стратегія європейської зради "перспективніша" для України.
Перша стратегія перетворення України на російський форпост, що загрожує НАТО, – це повільне й методичне удушення країни, серія принципових політичних поступок української влади Кремлю під тиском Європи. Цю стратегію будуть реалізовувати під гаслом "неважливо, під ким опиниться Україна, – під путінською Росією чи Європою". Тут застосовуватимуть віяло тактик – від "нарізання скибочками" України до тактики "повільного варіння жаби". У підсумку – набуття Україною ідентичності "вічної жертви" й повна бездушність, байдужість українського суспільства перед лицем смертельної небезпеки.
Друга стратегія – це жорстке "краяння" країни, брутальне розділення України "по живому", незважаючи на біль, протести й опір українців. Швидкий розкол країни на кілька частин, поки українці не отямилися від ганьби й поразки. Адже Кремль упевнений, що українці завжди "повільно думають і повільно їдуть" на відміну від росіян, які "повільно запрягають, але швидко їдуть". Щоправда, завжди не в той бік.
Джерело: Виктор Небоженко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора