Капітан Сі вийшов на палубу, Трамп кидає йому канат, а Путін знизу просить не забути про нього

Ще якихось п'ять-шість місяців – і, можливо, Китай допоможе США закінчити війну в Україні. Чудовий сюжет для серіалу: "Світова геополітика: сезон дев'ятий". Чи вже 10-й, я втомився рахувати, скільки воєн закінчив Трамп.

Ну що, "великий корабель" уже на горизонті? Капітан Сі вийшов на палубу, Трамп кидає йому канат, а Путін знизу просить не забути про нього.

Тут аж кортить дати дослівну цитату Сі Цзіньпіна, морського капітана від геополітики, перед зустріччю із Трампом: "В умовах вітрів, хвиль і викликів ми маємо дотримуватися правильного курсу, орієнтуватися у складному середовищі й забезпечити стабільне просування вперед великого корабля китайсько-американських відносин".

Отже, наступна зупинка – квітень. А це значить, час перестати стояти на березі з біноклем і підсісти в човен до Пекіна. Бо, здається, усередині вже давно сидить Росія, причому не в економ-класі. Треба терміново посилити нашу дипломатичну команду й намагатися потрапляти хоча б на аудієнції до других-третіх секретарів ЦК. Нам конче необхідно говорити з китайцями про підготовку до зустрічі з Трампом у квітні наступного року.

Судячи з усього, Білий дім хоче перекласти на Сі вирішення "путінського питання". Та проблема в тому, що Сі з Путіним підписали стратегічний шлюб на 30 років – без права дострокового розірвання. Але є нюанси:

• Сі не хоче залишитися єдиним "поганим хлопцем" у фільмі, коли Росію виведуть з обігу. Бо тоді всі зусилля США, ЄС і G7 будуть спрямовані лише на стримування Китаю;
• Китаю вигідно мати Росію як діючу "бензоколонку", а не як розвалений заправочний пункт. Йому вигідна ослаблена Росія з дешевими енергоресурсами, але не обвал режиму, бо тоді – нові ризики й нестабільність на кордоні;
• якщо Сі "зіллє" Путіна, інші партнери подумають: "А чи можна довіряти Китаю взагалі?" І це стане сигналом і для інших: "Китай нестабільний і не гарантує довгострокових домовленостей".

І ось тут ми, Україна, повинні зайти на місток переговорів. Нам потрібно сформулювати для Китаю нову пропозицію, яка компенсує ці ризики й одночасно дозволяє йому зберегти обличчя.

Що ми можемо запропонувати Китаю, щоб це виглядало красиво й вигідно?

Гарантії непоширення війни: Україна може виступити гарантованим буфером стабільності на євразійському просторі – за підтримки Китаю.

Участь у повоєнній відбудові: Китай отримає доступ до ключових інфраструктурних проєктів в Україні.

Продовольча безпека: Україна може залишатися ключовим партнером Китаю в аграрному секторі.

Транспортний хаб: Китай отримує вигідну логістичну точку для експорту до Європи через Україну.

Публічна дипломатія: Китай змінює статус "спонсора деспота" на статус "миротворця".

Ходи на глобальній шахівниці знову мають безліч варіантів. Нам не можна бути тільки статистами. Бо якщо хтось і виводить великий корабель із бурі, то бажано, щоб ми хоча б стояли поруч на капітанському містку, а не махали з берега.

Джерело: Viktor Shlinchak / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора