Я – тітушка, який вимагав у маршрутника вибачень за його гнилий базар на адресу ветерана. Не знаю, як вам жити у країні, де таких, як я, сотні тисяч

Маю покаятися.

У період із 2014-го до 2022 року були певні конфлікти. По-перше, довкола вистачало "вати", а по-друге – просто людей, яким ветерани не подобалися. Тому могли кинути образу в спину.

Особливо часто, утім, були конфлікти з маршруточниками, які не хотіли везти по пільговому посвідченню. "Я вас туди не посилав" стало невеличким мемом.

У відповідь на цей мем зародилася традиція. Побратими людини, яка зазнала особистої образи, та й просто співчуваючі, збиралися і йшли до кінцевої маршрутки. Там вони знаходили маршруточника і проводили з ним виховну бесіду (ні-ні, без болю та ушкоджень і в межах законів України – принаймні ті, про які знаю). Спочатку маршруточник традиційно вважав, що це якісь бандити і їх хтось найняв, але в результаті виховної бесіди щиро вибачався і зізнавався в щирій любві до країни й повазі до бійців.

Каюсь. Я теж брав участь у подібних візитах (Колумбет не дасть збрехати, одного разу він бачив, як я на такий приперся в костюмі з краваткою).

Я – тітушка. Молодчик, що вживав психологічне насильство щодо малих сих. Виродок, що стояв у натовпі осіб, які обступили немолоду вже людину задля страшної розправи – вимоги вибачитися за свій гнилий базар. І це в той час, коли в країні ще був цілий Медведчук!

Я не знаю, як вам жити в країні, де таких, як я, сотні тисяч.

Але, можливо, доведеться.

Джерело: Victor Tregubov / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора