Не впевнений, що серед мільйона осіб у силах оборони хоч хтось воює за владу. За неї узагалі не треба воювати, бо вона ризикує найменше

Уже писав, та ще раз треба. З усіх аргументів на користь ухилення різного ступеня довбодятлізму мене більш за все дивує "за що воювати, за цю владу?" Ем. Мені просто цікаво, а ті, хто його висувають, хоча б на секунду намагаються подумати, що говорить їхній рот?

У силах оборони України зараз десь із мільйон осіб. Я маю великий сумнів, що серед них знайдеться хоч 10, що воює за цю владу. Або будь-яку владу. Я і щодо одного не впевнений.

І тут справа навіть не в наявності більш вагомих аргументів. А в тому, що цей не працює. Бо що загрожує владі в будь-якому випадку? З усіх людей у країні влада ризикує найменше. Її-то вивезуть. За неї не треба воювати, бо воювати треба за тих, хто під загрозою.

А хто ж це? З уже наявного досвіду, це населення наших міст. Абсолютно невибірково. Це наші культурні пам'ятки, це наша земля, це наші заводи й поля, це наша гідність, це існування нашої нації узагалі. Ну й індивідуально – це наші життя і життя наших рідних і друзів. Ось вони – під серйозною загрозою. Тому коли ти йдеш у ЗСУ – ти йдеш захищати саме їх.

У коментарях кажуть, що ганебні дії влади демотивують йти в армію. А як? Де зв'язок? "Татарова не звільняють, то хай по моєму місту арта працює? Голова адміністрації Броварів п'яний їздить, то хай бурят мою жінку ґвалтує? Син Зеленського (йому 11 років, але менш із тим) не в армії, то хай нам країну розносять, я довбав?"

Це такий логічний ланцюжок вибудовується? А як?

Джерело: Victor Tregubov / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора