Під час аналізу підозр працівникам КМДА виникають сумніви в неупередженості та аполітичності правоохоронців щодо столичної влади

Із колегами з юридичної компанії Ad Rem Lex продовжуємо аналізувати літньо-осінній сплеск гіперактивності правоохоронних органів стосовно столичної влади. І, як то кажуть, чим далі у ліс – тим більше дров. Тобто тим більше обґрунтованих сумнівів у неупередженості, аполітичності та законності діяльності органів правопорядку.

На цей раз предметом дослідження стала публічно відкрита інформація щодо обрання запобіжних заходів особам, яким пред’явлено підозри у кримінальних провадженнях стосовно посадовців органу державної виконавчої влади у місті Києві (на підставі офіційних повідомлень правоохоронних органів, заяв представників столичної влади, рішень судів).

Вимальовується промовиста картина з чіткими тенденціями і юридичними висновками.

Так, із числа пред'явлених протягом серпня – вересня цього року 25 підозр працівникам КМДА, у 11 випадках запобіжні заходи не обиралися взагалі, у трьох випадках суд відмовив у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу. Лише в одному випадку судом застосовано нічний домашній арешт. У решті випадків суд обмежився обранням найменш суворого запобіжного заходу – особистого зобов’язання.

І це при тому що, згідно з повідомленнями правоохоронних органів, йдеться про посадові зловживання, якими завдано збитків на десятки, сотні мільйонів гривень (ДБР навіть повідомило про мільярдні втрати для столичного бюджету).

Якщо це дійсно так, то, по-перше, практично у всіх кримінальних провадженнях про такі небезпечні злочини мали б застосовуватися запобіжні заходи, по-друге, такі заходи мали б бути максимально суворими – адекватними небезпечності злочину та розміру заподіяних збитків. Але на практиці цього не відбувається. Чому? Чому за умови заподіяння мільйонних (мільярдних?!) збитків бюджету (за твердженням правоохоронних органів) слідчі і прокурори не зверталися до суду бодай із клопотанням про обрання застави, яка, крім іншого, покликана забезпечити фінансову компенсацію таких збитків?

З аналізу напрошується проста і очевидна відповідь: причиною такої ситуації з обранням запобіжних заходів є відсутність обґрунтованих підозр.

За законом підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Закон також передбачає наявність ризиків для застосування запобіжного заходу: запобігання спробам підозрюваного чи обвинуваченого переховуватися від органу досудового розслідування, знищувати речі та документи, які мають значення для справи, незаконно впливати на свідків, інших учасників, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. При цьому закон забороняє слідчому і прокурору ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав (ст. 177 Кримінального процесуального кодексу). У свою чергу закон (ст. 178 КПК) зобов'язує слідчого суддю при обранні запобіжного заходу враховувати вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального злочину.

Застосування за рішенням суду до підозрюваного запобіжного заходу – це, по суті, своєрідне визнання судом обґрунтованості висунутої особі підозри. Відмова у застосуванні запобіжного заходу означає констатацію судом або безпідставності підозри, або відсутності передбачених законом ризиків для її застосування. Така відмова означає безпідставність клопотання слідчого/прокурора про застосування запобіжного заходу і може вказувати взагалі на безпідставність кримінального переслідування певної особи, яку досудове слідство "наділило" статусом підозрюваного.

Так, ухвалою Дарницького районного суду від 7 жовтня цього року (справа №753/20328/21) відмовлено у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання службовим особам КМДА через те, що, "аналізуючи сукупність наданих органом досудового розслідування матеріалів, суд дійшов висновку про відсутність вагомих доказів причетності особи до інкримінованого їй кримінального правопорушення за наведених у повідомленні про підозру обставин".

Суд, як випливає з наведеного рішення, не лише визнав таке клопотання безпідставним, а фактично взагалі поставив під сумнів повідомлення про підозру у вказаній справі. Бо виявив суттєві проблеми з доказовою базою. В іншій резонансній справі, яка стосується заподіяння збитків у сумі 22 млн грн під час оренди кінотеатру "Київ", про що на початку жовтня повідомив Офіс генпрокурора. За даним фактом було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України, директора департаменту комунальної власності КМДА і його першого заступника.

Слідчі і прокурори "пішли" у цій справі на підозру, незважаючи на наявні судові процеси по передачі майна в оренду, які підтвердили правомірність дій київської влади при проведенні усіх процедур, а також судові рішення щодо неможливості використання будівлі в тому стані, в якому вона наразі перебуває. Такі аргументи публічно висловила столична влада, коментуючи дії правоохоронців у цьому кримінальному провадженні.

А про яку "доказову базу" тоді говорити у тих провадженнях, де слідчі і прокурори взагалі не зверталися до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу? А це 11 із 25 проваджень. Очевидно, що ініціювати питання перед судом про обрання запобіжного заходу у цих 11 провадженнях завадило розуміння самими ж правоохоронцями того, що вони не мають для цього законних підстав, а саме обґрунтованої підозри, а відповідно – й доказів вчиненого "підозрюваними" правопорушення.

Однак, коли слідчі та прокурори не звертаються до суду з клопотання про обрання запобіжного заходу, то це якось дисонує з їхніми гучними заявами про тяжкі корупційні злочини та величезні збитки бюджету, з проведенням демонстративно-показових обшуків та врученням підозр, з наверненням у розлогих "інформаційних повідомленнях для ЗМІ" великого переліку статей Кримінального кодексу та суворого покарання за вчинене.

Усі ці процесуальні та піар-інформаційні дії якось дивно виглядають на фоні застосування запобіжних заходів до підозрюваних осіб. Коли справа "вариться" у слідчих та прокурорів, тоді й лунають гучні заяви та звинувачення. А коли вона потрапляє до суду, навіть на етапі досудового розслідування при обранні запобіжного заходу, то все якось "здувається" до вельми сумнівного та необґрунтованого. А що буде, коли справа почне розглядатися у суді по суті? Чи мають такі справи взагалі судову перспективу?

Схоже, керівників правоохоронних органів, задіяних на "похід проти Києва", це не дуже турбує. Вочевидь, для них наразі головним є процес, який чим далі, тим більше конкретними фактами підтверджує свою упередженість та політичну вмотивованість.

Джерело: Віктор Трепак / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора