Коли я думаю про результати Олімпіади, моє серце... не стискається від жалю
Дорогі мої, закінчилася Олімпіада в Мілані.
Ви знаєте... я дивлюся в очі нашим хлопцям і дівчатам, які повертаються з італійських арен... і я бачу там не втому. Я бачу там те, що ми називаємо генетичним кодом переможців. Це та сама незламна сила, що тече в нашій крові від славного козацтва, від усіх тих велетів духу, які століттями боронили наше право бути господарями на своїй землі.
Коли я думаю про ці результати, моє серце... воно не стискається від жалю. Воно сповнюється гордістю. Бо ми повинні нарешті усвідомити: ми – не випадкові гості на цьому святі життя. Ми – найкращі. Ми – нація з тисячолітньою історією звитяг.
Хтось скаже: "Ми ж не перемогли сьогодні, ми не перші в рейтингу". Але я вам скажу так: Олімпіада – це лише один день у житті вічної нації. Так, можливо, сьогодні метал ще не став чистим золотом у кожній дисципліні... але цей вогонь – він загартовує нашу волю. Я відчуваю, що ми стали сильнішими саме через ці випробування. Ми вчимося, ми гартуємося.
Ми не маємо права на зневіру через те, що сьогодні п'єдестал не наш. Бо за нами – покоління тих, хто не здався в набагато складніших битвах.
Я глибоко переконаний, я вірю кожною клітиною свого єства: наш головний фініш ще попереду. І це буде фініш, де світ нарешті стане суголосним з Україною, де кожен усвідомить: Україна – це велика європейська нація. І так само, як ми, зціпивши зуби, йдемо до вершин у спорті, ми неодмінно подолаємо й цю московську орду, бо правда на нашому боці.
Ми переможемо – і в спорті, і в житті – бо ми того варті. Ми маємо це право від Бога й від своєї землі.
Я дякую кожному атлету. Ви – сіль цієї землі. Ви – наше майбутнє. І воно... воно світле. Я це відчуваю.
Шануймося!
Джерело: Віктор Ющенко / Facebook