Британських лейбористів вважають популістами. Вони за зростання економіки, збільшення вчителів, зменшення черг, але без деталей, як це зробити
Британія почервоніла. Дострокові вибори до парламенту надзвичайно переконливо виграли лейбористи із 411 мандатами. Так сталося, що на цих виборах на запрошення Національного демократичного інституту я мала можливість бути спостерігачем. Тому – деякі враження, що відбулося й чому.
14 років правління консерваторів – це багато. Як для демократії. Британія хотіла змін, що ідеально зрозуміли й утілили в гасло кампанії лейбористи. "Change" – змінюй. Або голосуй за зміни. Безпрограшне лаконічне гасло у стилі "голосуй або програєш" чи "зробимо їх разом".
Про все й ні про що конкретно. Проте захопливо для молоді. Хоча це все ж таки Британія – країна з величезним досвідом демократії. Тому, звісно, свої п'ять "кроків", або змін, тут теж були: і зменшення черг у лікарнях, і збільшення кількості вчителів, і зростання видобутку енергії без експорту, і зростання економіки. Без деталей, як це зробити.
Саме тому британських лейбористів тут часом називають популістами. Ну, і голосують за них переважно молоді й люди середнього віку. І емігранти. Усі мандати в Лондоні забрали лейбористи.
Насправді молодь за останні 14 років пам'ятає лише правління Торі, то ж точно хоче нових героїв у телевізорі й у пресі, яка тут значною мірою визначає політику, бо є дуже сильною.
Кампанія консерваторів комусь могла здатися доволі тривіальною: зі "зрозумілим планом, сильними діями й захищеним майбутнім". Напевно, політичний реалізм в умовах відносної безпеки все ж не є надто захопливою стратегією.
Проте, очевидно, що сама партія тепер має пережити глибинну трансформацію й народити нових лідерів. Їх тут чекають із числа тих, хто зміг вибороти 119 мандатів. 246 мандатів партія втратила, а отже, план Сунака щодо оголошення виборів на чотири місяці раніше не спрацював.
Великобританія має свій власний досвід прямої демократії – тут заборонена політична реклама, а фонд кандидата обмежений £20 тис. прозорих пожертв. Тому кандидати переважно практикують кампанію від дверей до дверей.
Але інформатизація суспільства не обійшла боком і колишньої мегаімперії. Скандальний Найджел Фарадж, який заявляв про своє захоплення Володимиром Путіним, провів свою ультраправу Партію реформ до парламенту із чотирма мандатами. Тобто ніщо скандальне вже не чуже й Британії з її досвідом і високим рівнем освіти. Хоча саме університети тут називають головним джерелом лівих ідей…
Наприклад, у Кембриджі досі стоїть великий наметовий табір студентів-протестувальників, які виступають на підтримку Палестини. І десь поруч – самотній прапор і три фото на підтримку України…
Джерело: Вікторія Сюмар / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора