Після перемоги на виборах Ердогана очікують серйозні проблеми: у Туреччині зростає запит на політичні зміни, особливо серед молоді
Президентські вибори в Туреччині.
Сенсації не сталося. На президентських виборах у Туреччині переміг чинний глава держави. В Ердогана була невелика, але значна перевага (приблизно 4%) після першого туру, до того ж чинного президента Туреччини підтримав опозиційний кандидат, який посів третє місце в першому турі. Також в Ердогана була сутттєва перевага в адміністративному й інформаційному ресурсах.
Але перемога далася Ердогану нелегко й лише у другому турі. Імовірно, це були найскладніші вибори для нього. Усім очевидно, що Ердоган вступає у фінальну частину свого правління. Він і публічно сказав, що це буде останній строк його правління. Тому його зусилля будуть спрямовані на проєкти, які мають закріпити його особливе місце в історії, а також вибір оптимального наступника.
Але на Ердогана очікують і серйозні проблеми. Насамперед – складна соціально-економічна ситуація. Вибори, які відбулися, також засвідчили, що зростає запит на політичні зміни в Туреччині, особливо серед турецької молоді. А опозиція на цих виборах здобула досить позитивний досвід об'єднання. Навряд чи варто очікувати суттєвих змін у політиці Ердогана. Якщо вони й будуть, то радше у внутрішній та економічній політиці.
У контексті українсько-російської війни принципових змін не буде. Але можна очікувати, що за деякий час Ердоган активізує свої зусилля як потенційний посередник у переговорах щодо завершення війни між Україною й Росією. Тут в Ердогана величезна перевага перед усіма іншими претендентами на роль посередника-миротворця, він єдиний державний діяч, хто має близькі й гарні стосунки з лідерами двох держав, які воюють. Але для початку Ердогану треба буде досягти продовження "зернової угоди". Це буде тест на продовження його ролі як посередника у відносинах між Росією й Україною.
У зовнішній політиці головна інтрига буде пов'язана зі згодою Туреччини на вступ Швеції в НАТО. Якщо Ердоган діятиме раціонально, то він має дати свою згоду на приєднання Швеції до НАТО, можливо, виторгувавши додаткові поступки від США і Швеції. А якщо турецьке блокування вступу Швеції в НАТО триватиме, це буде означати деякий крен Ердогана в бік Росії, що, звісно, послабить його можливості як посередника для врегулювання воєнного конфлікту між Росією й Україною.
Джерело: Владимир Фесенко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора