У 14 років пішов працювати слюсарем. Працював нарівні з дорослими чоловіками й дуже радів

Іноді в коментарях мені пишуть, що неправда, наче в 14 років я працював слюсарем. Мовляв, а як же школа? Не інакше, як "усе було куплено".

Цю історію я дуже люблю, бо вона не лише про першу роботу, а й про досвід, який, думаю, багато в чому визначив тоді мою мотивацію по життю.

Отож "відкриваю карти". У 14 років я навчався у Вінницькій 35-й школі. Але більше, ніж виконувати домашні завдання, хотів працювати. Просився у батька на роботу, просився і впросився: у лютому 1992 року пішов працювати слюсарем у бригаду на його підприємстві. Навіть запис у трудовій книжці є – "слюсар"! Перший серйозний запис у першому серйозному документі…

Зранку й до 14.00 – уроки й школа, а на 15.00 біг на роботу. Працював до 20.00 нарівні з дорослими чоловіками й дуже радів, що домігся таки свого. І так вісім місяців.

А вже в 16,5 року закінчив школу і батько запропонував працювати з ним. Так я став комерційним директором на підприємстві, яке він очолював. Мені тоді, пам'ятаю, казали: "Та що тобі! Ти в батька працюєш… Можна не напружуватися". Але це не про мого батька – він був дуже відповідальним, чітким, професійним і пунктуальним. А ще вимогливим як до себе, так і до всіх, тож із мене запитував як із дорослого.

Я дуже вдячний батькові за цей досвід. Він був для мене не просто батьком, а дуже близьким другом, він умів працювати, навчати й виховувати.

Джерело: Volodymyr Groysman / Facebook