Для росіян зараз великий тест: упоротий сценарій із "м'ясними штурмами" або розумний – закінчити війну

Уся ця ситуація – хороша ілюстрація того, що РФ не є тим суб'єктом і гравцем, яким себе вважає: вона бліда тінь колись радянської могутності, яка, до речі, глобально поступалася НАТО за деякими параметрами, але цілісно – саме грізної могутності.

У СРСР армію створювали й розбудовували навколо своєї унікальної й закритої екосистеми, в ОВС навіть були свої внутрішні уніфіковані стандарти, на зразок тих самих стандартів НАТО.

Була своя унікальна військова доктрина, і головне – вона відштовхувалася від розуміння як своїх сильних якостей, так і слабких.

Із сильних – велика кількість покірного, організованого (жовтенята, піонерія, комсомол, прив'язка до міст і місць роботи) населення, котре легко мобілізувати, велика територія, унікальний досвід великої війни, яка була ще зовсім недавно, тощо.

Зі слабких – знову ж таки велика територія (це працює в обидва боки), завжди відставання в електроніці й системах, слабша авіація тощо.

Саме з натиском на це вибудовували стандарти, техніку й доктрини – якби війна вибухнула у 80-ті роки, батьки-полковники й генерали могли б і знали б, як усього цього монстра розворушити: був регламент і розуміння, як рухати всі механізми – від відділення до дивізій і армій.

Водночас ці люди чітко усвідомлювали, що в майбутній великій війні ці самі дивізії згорятимуть одна за одною, і доктрини саме від цього й відштовхувалися, а також і глобальна пропаганда всієї цієї комуно-піонерії – ще з ясел.

Тепер це забуті технології, у прямому значенні слова, й уламки знань; навіть ті, кого сьогодні заведено називати "совковими генералами", такими не є по суті свого визначення.

Той же Герасимов, якому, на хвилиночку, 70 років, у 80-ті роки був заступником комбата і командиром полку (це рівень тактики) до кінця краху СРСР.

Це не самостійні ролі: у радянській доктрині від командирів такого рівня була потрібна лише старанність – зрушити свої батальйони і полки в бік ворога в майбутній умовній Фульді десь у Німеччині, це роль одноразових офіцерів.

Реальні совкові генерали – ті, хто реально знав, як воювати саме за тими системами, які вони всі замислювали й відточували, – давно померли і як люди, і як вид.

Україна має тут перевагу: вона, як нещодавно зазначав Алекс Карп, глава Palantir, усе створює з нуля.

Це по-перше, а, по-друге, Україна має привілей отримувати ці самі західні системи у своє користування, як ті самі системи Palantir, про які Карп зазначає, що українці їх креативно змінюють під себе.

Тепер це й зі Starlink: прийшов лісник і швидко розігнав усіх по своїх місцях, як це має бути.

До речі, Європа не просто так постійно говорить, що ключі до завершення війни в Китаю: варто їм припинити підтримувати РФ і зарегулювати ринок дронів – і чаша терезів знову хитнеться.

Китай – це другий лісник, який просто сидить і задоволений самим процесом, що Росія вбиває саму себе, розбиваючись об західний периметр.

Тому ось це глобальне здивування зетників щодо того, чому топбізнесмен із провідної країни НАТО прикриває їм краника для використання однієї з основних для війни технологій, вказує на глибокий інфантилізм, у якому перебуває вся ця братія.

До речі, ті позавчорашні совкові комбати із 80-х, на кшталт того самого Герасимова, ще навесні 2023 року намагалися прикрутити всю цю тему з підсадженням на мерзенний західний софт і все звести до радянських стандартів – радійки, листи, дротовий зв'язок тощо.

Але не вийшло багато в чому з ініціативи знизу, бо воювати через Telegram, пустити Mavic і підсмоктатися до Starlink – це простіше, ефективніше (в моменті), ніж воювати, як діди.

Росіяни не раз демонстрували свою завзятість, і той самий Карп попереджає не недооцінювати їх.

Зараз для них буде великий тест – як вийти з усієї цієї ситуації: у найбільш упоротому сценарії – зупинення фронту, ще більші втрати в "м'ясних штурмах" і оборона (вона набагато простіша у плані зв'язку й координації), у найрозумнішому – завершити цю війну.

Джерело: Yigal Levin / Telegram

Опубліковано з особистого дозволу автора