Чому частина народу, яка воює, повинна забезпечувати фантазії тих, хто не воює?

Війна всім набридла. Ні, в мережі, як і раніше, багато контенту про війну, але зі знаком "плюс" оцінюються вже не тільки перемоги, а й тотальна критика командування, військово-політичного керівництва, лайка на адресу генералів-м'ясників і проклятих тецекашників.

Якийсь серйозний аналіз того, що відбувається, не цікавить громадську думку: народу треба сказати тільки, хто черговий Содоль або новий Залужний, щоб першого розіп'яли, другого – розцілували. Але тільки щоб більше ніякої мобілізації!

Будь-яка мобілізація, навіть невинна, трудова мобілізація "дітей", жінок, близьких родичів або себе коханого викликає категоричне заперечення. Тоді як мобілізація ненависних депутатів, чиновників, суддів, прокурорів, ментів, військових пенсіонерів і всіх незнайомих людей викликає захоплення.

Нехай воюють аватари й дурні, а ще ці добровольці, які винні в затягуванні війни. І взагалі народ починає прозрівати та переосмислювати, і Бойко не оригінальний, адже відомо, що якби не Майдан – війни б не було і долар був би по вісім. Усе просто в офісі простих рішень.

Народ хоче змін, не хоче воювати, вірить у всемогутність Трампа і чекає майбутніх виборів, як дитячого свята.

Тільки що ж залишається робити нам? Плюнути на все, встромити багнет у землю і піти додому?

Чому частина народу, яка воює, повинна забезпечувати фантазії тих, хто не воює? Чому?

Джерело: Юрий Касьянов / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора