НАТО наразі може статися як диво-бонус. А зброю і гроші для покращення позицій нам треба

Давайте про членство в НАТО в контексті заяви Рютте. Генсек НАТО Марк Рютте заявив, що Україна приєднається до Альянсу як його 33-й або 34-й член у майбутньому. Єдина країна, яка може нас випередити, – Боснія. Яка має ПДЧ із 2018 року (нам, нагадаю, він не треба із 2023-го).

Так от. Україна й Боснія – це яскравий доказ, що вступ до НАТО – це не про реформи, які нам необхідні, демократію і справедливість. 2017 року до НАТО доєдналася наглухо корумпована, тіньова Чорногорія. 2009-го – Албанія, яка була далека навіть від свого сьогоднішнього стану й точно далеко позаду України зараз.

А от Україні й Боснії вкрай не пощастило. Бо вступ у НАТО – це все про чисту політику й політичні ризики. Україна й Боснія – їхні заручники. Причина, чому Україна й Боснія мають проблеми зі вступом у НАТО, дуже схожа: путінський режим і наслідки його впливу.

Україна воює з Росією. І брати Україну в НАТО – це приймати на себе ризики. Треба воля. Треба залізна воля, навіть якщо настане якась заморозка. А з волею й рішучістю зараз у Європі і США доволі великі проблеми.

У Боснії інша проблема – там є рак, який називається Республіка Сербська. Яка є рівноправним суб'єктом федерації з Федерацією Боснії і Герцеговини. Республіка Сербська – частина федерації, має право голосу в зовнішній політиці й погрожує одночасно із цим відокремитися від федерації. І очолює її кончений Мілорад Додік.

Звісно, найбільшим донором політичної програми Додіка є режим у Росії, який хоче більше нестабільності. Якщо взяти Боснію з Республікою Сербською у своєму складі, можна отримати трикстера, гіршого за Угорщину. Просто тому що країна стане проблемою не через лідера, а через хаос ухвалення рішень. Бо президент Республіки Сербської є рівноправним у федерації президенту БіГ. Тому якщо тренд на Додіка в Республіці Сербській впаде (так може бути) або якщо вона таки відокремиться від Боснії – Боснія встрибне вперед України. Якщо ні – то ні.

Політичної волі прийняти в НАТО Боснію й Україну (що реально допомогло б подолати нашим країнам внутрішніх і зовнішніх ворогів) немає, але цим можна грати. Тому так, коли президент України (інституція, а не персона) тисне на наших союзників і постійно довбить їх питанням про НАТО – він правильно робить. Навіть якщо вам не подобається особисто Зеленський.

Бо це працює як із кампанією початку війни "закрийте небо". Усі, хто починав ту кампанію й вів її, чудово розуміли, що "закритого неба" не буде. Але під це можна вибити першу артилерію й інше важке озброєння. Щоб віддовбалися.

Зараз диспозиція та саме. НАТО наразі може статися як диво-бонус. А зброю і гроші для покращення перемовних позицій (як мінімум) і повноцінної перемоги (як максимум) нам треба.

Так, власне, це і працює. Вимагай 120%, тримай у голові 100, а успіхом буде 50. Із цим і працюємо.

Джерело: Юрій Богданов / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора