Не вщухають пристрасті після відмови Світоліної та Ястремської грати у матчі Кубка Федерацій. Якщо батьківщина кличе – треба йти не роздумуючи. Якщо немає травми

Професійний (серйозний) спорт – це війна мінус убивство. Краще за Джорджа Орвелла не сказати.

Понад добу не вщухають пристрасті після відмови Еліни Світоліної та Даяни Ястремської грати у матчі Кубка Федерацій (неофіційний командний чемпіонат світу з тенісу серед жінок) у Зеленій Гурі.

Я відповім і висловлю свої думки. Один раз. Вибачте, але мені важко відповісти всім.

ФТУ сказала, що Ястремська та Світоліна відмовилися грати за збірну через нові фінансові умови. Світоліна відповіла, що у неї травма. Коментарів Ястремської я не бачив.

П'ять років я, будучи першим віце-президентом Федерації тенісу України, з 2007-го до 2010 року, відповідав (менеджував і фінансував) за жіночу збірну України з тенісу. Тобто досвід не з чуток. Причому впевнено позитивний – "брав" я збірну 27-ю у світовому рейтингу, і ми дійшли до шостої позиції у світовому рейтингу. Протягом цих років ми зіграли 11 матчів, вісім виграли і три програли. І мені досі сняться матчболи Марії Коритцевої проти Франчески Ск'явоне в італійській Олбії нереалізовані, ми програли той матч 2:3. Я жив збірною.

Отже, ФТУ – це громадська організація. Кожен рік фінансування збірної коштував мені $500–600 тис. Без урахування особистих контрактів із гравцями. Бюджет виїзного матчу – $130–170 тис. Домашнього матчу – $170–200 тис. Виплати ITF Федерації тенісу України – €10 до 40 тис. залежно від групи, в якій грає збірна (Перша Євро-Африканська зона, Друга світова група, Перша світова група).

Участь держави (Міністерства спорту) не перевищує 10%, погарячкував – 5% від загального бюджету матчу. Тобто тоді це були особисті гроші Сапронова, зараз це особисті гроші президента федерації Сергія Лагура. За весь український теніс я знімаю капелюх перед Сергієм, я знаю, скільки коштують перемоги і поразки.

Якщо батьківщина кличе – треба йти не роздумуючи. Це як війна. Двічі на рік. Якщо немає травми.

Інтереси збірних ніколи не збігаються з особистими турнірними графіками гравців. Моя думка: збірна країни – це святе. Тим паче не безкоштовно. Я знаю, що Рафаель Надаль і Новак Джокович у непрості часи для федерацій Сербії та Іспанії грали безкоштовно за збірну.

Суми гарантії і бонусів за перемогу різні, вони залежать від позиції гравця в рейтингу і від доброї волі або великодушності гравця. Це тонкий постійний протягом року переговорний процес федерації з гравцями та їхніми батьками. Федерація (Лагур) нічого не заробляє, вона в глибокому мінусі за грошима в цих матчах.

Гравець... Тут складніше. З одного боку, майже ніхто з гравців нікому нічого не винен. Вони переважно за свої (батьків) гроші пробивалися на вершину, кожен на свою. Плюс є ризик (як і на будь-якому турнірі) дістати травму і "вилетіти" з подальших турнірів на N тижнів, а отже, "недозаробити" грошей, на які вони живуть, літають на турніри, утримують команду тренерів.

Але. Це збірна країни! У мене немає підстав не довіряти інформації ФТУ й у мене немає підстав не довіряти інформації Еліни Світоліної про травму. Я поділився з вами своїм досвідом із цифрами і фактами і своїми думками.

Джерело: Sapronov Yuri / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора