Завдання спорту – об'єднувати людей. А те, що робить Ніцой, – не що інше, як розпалювання ворожнечі за мовною ознакою

Українська збірна з футболу вперше в історії дійшла до 1/4 фіналу Євро. Здобула фантастичну перемогу у грі проти Швеції. Ця новина підняла настрій мільйонам наших громадян. Про Україну говорить сьогодні весь світ, захоплюючись нашими футболістами.

Та не всі пораділи за них. Письменниця Лариса Ніцой жорстко розкритикувала Артема Довбика, який забив переможний м'яч наприкінці поєдинку. Її обурило те, що після матчу він дав інтерв'ю російською мовою.

Артем дослівно сказав: "Зараз лише починаю оговтуватися... У мене немає слів просто. Такий збіг обставин, що треба було виходити. Тренер сказав, що треба виходити, допомагати партнерам по команді, чекати свій момент, шанс. Я його все -таки дочекався".

Реакція Ніцой на ці слова футболіста: "Довбик. Що, знову? Знову московит? Господи, ну звідки беруться ці марсіани? Де їх усіх тримають? У якому вакуумі?"

Її допис у Facebook десь за добу зібрав майже 3 тис. коментарів.

Спорт і політика – це різні сфери людської діяльності. Завдання спорту – об'єднувати людей різних рас, поглядів, ідеологій, традицій, культур, мов.

За використання політики у футболі міжнародні федерації жорстко штрафують на великі суми як гравців, так і команди аж до позбавлення права брати участь у різних турнірах.

Українських спортсменів треба вітати над усе за перемоги. Так склалося, що більшість наших футболістів розмовляє російською мовою. У нас на побутовому рівні приблизно половина українців вживає російську мову. І в цьому немає жодного криміналу.

У ст. 10 Конституції України зазначено: "Державною мовою є українська мова... В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України".

Це означає, що особи, уповноважені на виконання функцій держави і місцевого самоврядування, зобов'язані знати і використовувати при виконанні своїх прямих обов'язків українську мову. Проте це не стосується спортсменів.

Те, що робить Ніцой, – не що інше, як розпалювання ворожнечі за мовною ознакою.

Патріотом, на моє переконання, є не той, хто дужче за всіх кричить: "Слава Україні!", носить вишиванку і розмовляє державною мовою. Патріотом є це людина, яка своїми вчинками, конкретною працею піднімає село, селище, район, місто, область, країну і захищає свою землю від її продажу міжнародним спекулянтам.

Я готовий у разі перемоги в 1/4 фіналу цілувати бутси будь-якому українському футболісту, який заб'є переможний гол у ворота Англії, навіть якщо він стане глухонімим.

Джерело: Віталій Журавський / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора