Укривати чи не укривати троянди в Київській області: досвід квітникарки за сім років експериментів

Укриття троянд на зиму щороку спричиняє суперечки серед садівників: одні впевнені, що кущі чудово переживуть мороз без додаткового захисту, інші ж наполягають на повноцінному укритті, адже мікроклімат ділянки й різкі перепади температур можуть звести нанівець увесь літній догляд. У різних регіонах України троянди зимують по-різному, і саме тому досвід власників часто кардинально відрізняється.

Українська садівниця, яка розводить троянди багато років, висловила свою думку: "Укриття троянд на зиму. Вічна тема для обговорень і суперечок. Хтось має впевненість і свій досвід, що все добре й так перезимує. І дійсно так і є, у теплих регіонах нашої України (везунчики). Хтось щороку обрізає замерзлі гілки до самої землі й упевнений, що все нормально, бо ж вони не гинуть, а відростають. Хоч і не дуже швидко, хоч і заквітнуть значно пізніше, і процвітуть тільки у дві хвилі, і не так пишно, а плетисті взагалі пропустять перше пишне цвітіння й до осені нарощуватимуть нові пагони. Але ж – живі, рідко яка загине безслідно, то навіщо заморочуватися.

А заморочуватися дійсно є чим, бо ж і споруди потрібно зробити, матеріал на них купити, і агроволокна запастись, і немало, якщо в два шари, та на 100 з лишнім троянд (за 300–400 штук – я взагалі мовчу), і чимось те все зафіксувати.

А перед цим обрізати, прибрати листя, обробити. А пригинати плетисті троянди, то ж узагалі робота не для слабодухих.

Тому нам усім так хочеться, щоб праві були ті, хто запевняє, що вкривати не потрібно, що троянди не загинуть, що не потрібно весною обрізати все до зеленого, живого зрізу, бо зовні пагони зелені й наче гарні. Або що троянди щороку відростатимуть від самої землі й житимуть десятиліттями.

Кожен із нас обирає свій спосіб догляду за нашими красунями, виходячи з можливостей і сил.

Я вже маю трохи досвіду. Протягом семи років експериментувала й спостерігала. І дійшла висновку – остаточно й без сумнівів, що в моєму саду вкривати троянди потрібно. Я живу на південному заході Київської області. Мені писали дівчата, що теж із Київської області й у них усе гарно зимує без укриття.

Але, по-перше, у кожного різне те "гарно зимує", по-друге, значення має не тільки регіон, а й де розташований ваш участок. Моя хата з краю, в низині, далі – поле, річка. Сестра живе через дві вулиці від мене, значно вище, і в неї, для прикладу, ті ж самі сорти нарцисів, які я ж і садила, заквітають на тиждень раніше.

Щодо моїх експериментів. Не вкривала, але обрізала в половину – зимували троянди погано.

Не обрізала взагалі нічого і не вкривала – зимували погано.

Обрізала, зробила тунель, але вкрила одним шаром агроволокна 50 г/м&³2;, бо думала, що найбільше троянди страждають від обледеніння, – перезимували погано.

Може, якби січень не був таким теплим, а потім не було лютневих, двотижневих, стабільних, безсніжних морозів -12...14 °С, то вони б краще перезимували. Але не пощастило, і майже все під накриттям в один шар було зрізане під нуль.

Щороку вкривала якусь частину троянд (особливо плетисті), за всіма правилами, з обрізкою чи пригинанням і накриттям агроволокном у два шари. Саме ці троянди радували мене найперші, найпишніше – три рази в сезон.

І який висновок я маю робити зі своїх експериментів?

Думаю, що всім зрозуміло.

Тому купила ще агроволокно, позбирала всі арматурні дуги, які назбиралися за декілька років, зібрала всі палки, мотузки, каміння й почала будувати хатки своїм красуням. Прогноз показує ще місяць без стабільних морозів, але частину тунелів уже вкриваю агроволокном, бо можу не встигнути все й відразу накрити. Просто краї тунелів відкрию, для провітрювання. Єдине, що поки не обробляла троянди ані залізним, ані мідним купоросом".