Іванна Ніконова: Ми відкривали Академію сучасної освіти "А+" для своїх дітей, а тепер вона може стати міжнародним проектом
G
Мати 10 дітей Іванна Ніконова, яка заснувала Академію сучасної освіти "А+" разом із чоловіком, почесним президентом компанії KAN Development Ігорем Ніконовим, в ексклюзивному інтерв'ю кореспонденту видання "Бульвар Гордона" розповіла про своє ставлення до сім'ї, підхід до виховання й освітньої реформи.
З'єднавши українські та міжнародні стандарти, ми зможемо допомогти кожній дитині в досягненні її персональних цілей, визначенні власних шляхів
— Іванно, розкажіть, будь ласка, передісторію виникнення Академії сучасної освіти "А+"?
– Ідея створення академії виникла давно, з власних потреб: я мріяла водити своїх дітей до школи повного дня за принципом "усе під одним дахом", щоб не витрачати часу на переїзди з одного навчального закладу до іншого. Коли народилися молодші діти і з'явилася потреба організувати і для них навчальний процес, я зрозуміла, що простіше зробити дитячий центр і залучити до співпраці найкращих педагогів. Так ми і створили перший центр раннього розвитку. Коли наша сім'я стала ще більшою, а я набула необхідного досвіду, дозріло рішення робити щось глобальніше, і мій чоловік мене в цьому підтримав. Спочатку ми організували спортивно-творчий центр "Академія сучасної освіти "А+", потім додали дитячий садок, початкову школу. 1 вересня 2018 року відкриємо ще середню і старшу школу – так створимо установу повного циклу навчання, про яку я мріяла.
— Чи аналізуєте ви освітню програму, спираючись на рекомендації своїх дітей?
– Наші діти ходили і в наш садочок, і в нашу школу. А зараз до нас в академію "А+" вже ходять діти й онуки мої і моїх друзів, тому інформація "з полів" у нас завжди є. Можна дізнатися, який педагог або предмет більше подобається і чому. Також ми постійно проводимо опитування серед наших клієнтів, щоб мати зворотний зв'язок і покращувати якість наших послуг. Якщо говорити про ранній розвиток, то я прихильник того, що дитині треба прищеплювати любов до активного способу життя, спорту та творчого розвитку. Свого сина Сашка, наприклад, я готувала саме за таким принципом. Він ішов у перший клас, не вміючи читати, зате добре грав у футбол і шахи, був дисциплінованим і самостійним хлопцем. Буквально за два тижні дитина навчилася вільно читати, і зараз він абсолютно спокійно робить це і російською, і українською мовами.
— У чому відмінності академії "А+" від середньостатистичної української школи?
— Унікальність нашого навчального закладу в тому, що дитина може вчитися в школі, займатися музикою, спортом, хореографією та іншими предметами, не виходячи з академії.
Поєднавши українські та міжнародні стандарти, ми зможемо допомогти кожній дитині в досягненні її персональних цілей, визначенні власних шляхів. Уроки в академії не бувають нудними. Ми практикуємо інтегроване навчання, збираючи в єдиний проект по три–чотири предмети. У нас цікаво не тільки на уроках, а й на перерві: діти, відпочиваючи, можуть узяти участь у загальношкільній грі або виконати квест разом з учителем і тьютором.
Я не проти 12-річної школи і прийму такі нововведення. Це нормальна міжнародна практика, нічого незвичайного тут немає, просто для нашої країни це щось нове
– У чому полягають особливості освітньої програми академії "А+"?
– На додаток до державної програми ми вводимо інтенсивний курс іноземної мови, фінансову грамоту, теорію розв'язання винахідливих задач, робототехніку і, звичайно ж, інтенсивний спорт. Усі наші дівчатка займаються художньою гімнастикою, а хлопчики грають в академічній футбольній команді "Вулкан".
— Чи допомагають вам ваші діти в роботі?
– Академія "А+" – це наш сімейний бізнес, і старша дочка Алевтина вже бере активну участь. Вона дуже відповідальна людина і молода мама. П'ять років тому, коли центр тільки відкрився, вона приєдналася до команди. Моя дочка дуже любить дітей, і їй подобається ця робота – це її покликання.
— Як ви вважаєте, яким має бути термін навчання: 10, 11 чи 12 класів?
– Колись мені здавалося, що раніше закінчиш школу, то краще. Потім я зрозуміла, що це не зовсім правильно. Адже дитині в 16 років дуже складно увійти в доросле життя. 18 років – це той вік, коли людина підросла, і в неї є якесь уявлення, чим зайнятися у житті. Тому я не проти 12-річної школи і прийму такі нововведення. Це нормальна міжнародна практика, нічого незвичайного тут немає, просто для нашої країни це щось нове.
— Освітній бізнес – це прибуткова діяльність?
— Освіта і прибутковість – це дуже віддалені поняття. Це дуже витратний процес – необхідно вкладати кошти в програмне забезпечення, технічне устаткування, фінансування нових навчальних програм, тренінги, семінари-практикуми з новітніми методами навчання. І нікуди не подітися від ремонтів перед початком навчального року, коли потрібно замінити дитячі майданчики, покриття, інвентар. Крім того, різні цікаві проекти теж потребують коштів: змагання, конкурси, концерти, тематичні табори. Знову ж таки, необхідний постійний розвиток не тільки дітям, а й усім працівникам, педагогам. Це безперервний процес, адже сфера освіти дуже стрімко рухається вперед, і потрібно завжди тримати руку на пульсі, інакше дуже швидко випадеш з колії.
Якщо мої діти грубіянять, влаштовують істерики чи б'ються, я можу їх покарати. Усьому має бути межа
— Як ви вважаєте, чи повинні батьки впливати на вибір професії дитини? Як ставитеся до ситуацій, коли, наприклад, дочка каже, що хоче бути актрисою, а мама її відмовляє, мовляв, багато не заробиш...
– Якби моя дочка захотіла бути актрисою, я би була не проти. У будь-якій професії можна добитися фінансового успіху, якщо докласти зусиль. Не думаю, що це правильно – нав'язувати свою думку. Можна порадити щось, якщо запитають.
Головне, щоб дитині подобалося те, чим вона займається. Наприклад, моя дочка Лера – художниця. Я вважаю, це дуже складна професія, але, бачачи працьовитість і завзятість дочки, впевнена, що вона доб'ється відмінних результатів та успіху. Я ставлюся до дітей не як до своєї власності. Господь дав нам дітей, і ми піклуємося про них, виховуємо і скеровуємо, але свій вибір вони роблять самі. Ми вчимо їх, що для людини важливі такі якості, як лідерство, працьовитість і дисципліна.
— Ви сувора мати? Часто караєте дітей?
– Я прихильник того, що треба сказати один раз, але так, щоб усі зрозуміли. Звичайно, якщо діти грубіянять, влаштовують істерики чи б'ються, за це можу покарати. Усьому має бути межа. Здебільшого це якісь санкції чи обмеження.
— Чи є у вашій сім'ї стосовно дітей якісь заборони?
— Звичайно. Дітям потрібна дисципліна, режим, правильне харчування, обмеження у використанні гаджетів. Потім вони будуть тільки вдячні.
Мій чоловік завжди вникає в деталі як у своїй роботі, так і в наших спільних справах і сімейному житті
— Як, по-вашому, мама повинна бути другом, наставником чи кимось ще?
– Уважаю, що повинна бути старшим авторитетним другом. Сім'я – це те місце, куди ти завжди можеш прийти з будь-якою проблемою. Мама повинна бути терплячою, дисциплінованою, допомагати своїй дитині підготуватися до дорослого самостійного життя.
— Що для вас означає почесне звання "Мати-героїня"?
– Отримання офіційного звання — це приємна формальність, але цей факт ніяк не позначився на моєму житті. Дипломи, звання або грамоти — це не головне. Важливо те, як ти живеш і що робиш. Сім'я, любов до чоловіка і дітей – ось справжні цінності. Незалежно від того, є якесь звання чи ні, кожна мама заслуговує неймовірної поваги і уваги як із боку своєї сім'ї, так і держави.
— Чи встигає ваш чоловік брати участь у житті дітей, проводити час, гратися з ними? Чи бере участь у вашій професійній діяльності?
– Звичайно. Чоловік бавиться разом із нами в настільні ігри, на музичних інструментах, встигає займатися з дітьми спортом. Ще він перевіряє, хто застелив постіль, хто ні, у кого безлад у кімнаті і хто вивчив домашнє завдання.
Чоловік завжди вникає в деталі як у своїй роботі, так і в наших спільних справах і сімейному житті, завжди доводить усе до кінця, перевіряє, щоб усе було на своєму місці і виконувало свою функцію правильно. Я вважаю, що це дуже корисні якості, і багато в чому беру з нього приклад. Але що стосується моєї зони відповідальності, чоловік довіряє мені, поважає свободу дій і, що важливо, завжди підтримує.
— А чи даєте ви чоловікові поради в його роботі?
— Ігор у своїх проектах багато уваги приділяє інфраструктурі. Він, як ніхто інший, знає, як важливо все мати під рукою. У житлових проектах KAN Development є й наші дитячі установи. 1 вересня відкриє свої двері наш новий проект "Дитячий клуб А+", який розташований у житловому комплексі "Централ Парк". Ми разом з Ігорем обговорюємо, що і де буде, якого формату дитячий садок, школа чи клуб потрібен у тому чи іншому ЖК. Наприклад, у новому проекті "Файна Таун" будуть садок і школа нашої мережі, а також центр дитячого розвитку, парки і велодоріжки, великі пішохідні зони; майданчики для барбекю і навіть аніматори для організації дозвілля жителів! Добре, коли сусіди та їхні діти зможуть дружити і спільно проводити час просто в себе у дворі, не втрачаючи часу на пошуки спеціальних дитячих установ та розважальних комплексів далеко від дому.
— Чи є у вас в освітній сфері якась суперамбіційна мета, так би мовити, надзавдання?
– Ні для кого не секрет, що садків і шкіл у столиці дуже не вистачає. Знайти щось хороше досить важко, а в нас є досвід, і до того ж дуже позитивний. Ми вже відпрацювали свої помилки. Тому, можливо, ми створимо цілу мережу шкіл та садочків. Усе реально! Адже спочатку я відкривала Академію сучасної освіти А+" для своїх дітей, а тепер вона може стати міжнародним проектом. Нещодавно нам запропонували відкрити академію "А+" у Маямі. Зараз ми є на стадії переговорів.
— Працюючи у сфері освіти, чи відчуваєте відповідальність, оскільки впливаєте на формування особистості дитини?
– Люди, що працюють з дітьми, несуть колосальну відповідальність! А щоб отримати позитивний результат, необхідно викладатися на всі 100%. Звичайно, я, як і всі люди, іноді помиляюся, але ми вчимося на помилках, розвиваємося і йдемо далі. Не помиляється тільки той, хто нічого не робить.