Продюсер Хорунжий: На головну роль у фільмі про Бабин Яр ми запросимо одну з найкращих актрис сучасності: Терон, Кідман, Крюгер або Данст G

Хорунжий: Підготовка до фільмів такого масштабу, як "ЯR", нагадує роботу слідчого, коли доводиться по крихтах відновлювати події й воскрешати трагедію
Фото з особистого архіву Володимира Хорунжого

Продюсер Володимир Хорунжий розповів виданню "Бульвар Гордона" про роботу над фільмом "ЯR", присвяченим трагедії Бабиного Яру, пояснив, чому шукати гроші в українських фондах Держкіно безперспективно і чим проект може зацікавити Шарліз Терон, Ніколь Кідман, Даян Крюгер та Кірстен Данст.

Киянин Володимир Хорунжий упродовж 30 років працює в Голлівуді. Він відомий як композитор, написав саундтреки до серіалу "Санта-Барбара" і фільму "Лангольєри". Також він займається продюсуванням фільмів, а під час підготовки стрічки про Бабин Яр Хорунжий виступив ще й як автор ідеї та сценарист. Головною героїнею фільму є співачка, зірка Третього рейху, яка в 1941 році приїжджає до Києва. Постраждавши від вибуху, вона опиняється в сім'ї євреїв, які рятують її від смерті. Жінка усвідомлює всі жахи нацизму на особистому досвіді, коли її разом із єврейською сім'єю приводять до місця розстрілу. Подробиці проекту Хорунжий розкрив в інтерв'ю "Бульвару Гордона".

Трагедія Бабиного Яру стала безпрецедентною в історії. Про неї треба постійно говорити. Аналогічної в історії немає


Володимир Хорунжий із мамою, яка провела дитинство в єврейському гетто. Фото з особистого архіву В. Хорунжого

– Володимире Анатолійовичу, як давно розробляється проект "ЯR" – фільм про трагедію у Бабиному Яру?

– Роботою над цим фільмом я займаюся приблизно сім років. На ідею створення проекту мене наштовхнули розповіді моєї мами, яка три роки прожила в єврейському гетто у Вінницькій області. Туди її депортували разом із батьками, сестрою і братом. Скоро мамі буде 93 роки, але вона при здоровому розумі і добрій пам'яті та добре пам'ятає, як їй щодня доводилося ходити під страхом смерті! Я заглибився в тему Голокосту, почав проводити архівні пошуки, збирати матеріал.

– Чому за основу ви не взяли розповіді вашої мами, а звернулися до трагедії Бабиного Яру?

– Життя в гетто було жахливою повсякденністю. Але там не було масових убивств і розстрілів. Це був проект Гітлера, до якого він підходив виважено, – усіх євреїв у будь-якій країні, окупованій німецькою армією, концентрував в одному районі. А Бабин Яр став безпрецедентною трагедією, про яку потрібно постійно говорити.

Це місце, у якому величезна кількість людей, десятки тисяч цивільних осіб, зокрема жінки, старі люди й діти, були знищені за дуже короткий термін. Це було зроблено безжально, просто-таки жахливо. Аналогічної трагедії в історії немає.

Я хочу створити фільм, який би захопив глядача і змусив думати про те, що трапилося, і усвідомити його. Це має бути фільм-інтертейнмент. До нашої картини не варто підходити просто як до антинацистського, антигітлерівського і антиголокостного проекту.

Це доля однієї жінки, нацистки, яка, побачивши на власні очі жах того, що відбувається в Бабиному Яру, перетворилася в антифашистку, зрозуміла, що таке війна. Не має значення, коли події відбувалися – 2 тис. років тому, зараз чи в 1940-ві роки.

Війна – це катастрофа, яка перекручує, руйнує і рве людей на частини, розділяє їх, як це відбувається сьогодні.

Навіть якщо не згущувати фарби, а просто подивитися архівні документи, з'явиться величезна кількість фактажу, що підтверджує участь українських націоналістів у розправі над євреями

Фото з особистого архіву Володимира Хорунжого

– Чи достатньо коштів на те, щоб втілити проект у життя? Який бюджет фільму?

– Бюджет приблизно $12–15 млн. Я вже вів переговори з угорським продюсером Енді Вайною, який, можна сказати, очолює кіноіндустрію Угорщини. Завдяки йому відносно маленьке місто Будапешт є центром кіновиробництва. Так-от, він з великим ентузіазмом поставився до створення фільму про трагедію в Бабиному Яру і пообіцяв допомогти із залученням капіталу угорської кінофундації. У разі зйомок на території Угорщини кінофонд може взяти частину витрат на себе.

– Яка частина необхідної суми у вас уже є?

– У нас є третина бюджету. І є фінансові гарантії надійних людей. Також деякі інституції можуть узяти на себе кредитні зобов'язання і гарантувати нам допомогу.

– Хто вам дав "живі" наявні гроші?

– Приватний інвестор. Ця людина з України, досить відомий бізнесмен єврейського походження.

– Чи зверталися ви в Україні до фондів по фінансову підтримку?

– Пошук коштів в українських фондах –  від початку безперспективне завдання у випадку проекту про Бабин Яр. Якби я приніс його до комісії Держкіно із фінансування, членом якої я був, сумніваюся, що його пропустили б. Річ у тому, що навіть якщо не згущувати фарби, а просто подивитися архівні документи, з'явиться величезна кількість фактажу, що підтверджує участь українських націоналістів у розправі над євреями. Це суперечить тому, що кажуть нам сьогодні. Але факт залишається фактом: націоналісти працювали охоронцями у німців, були в поліцейських формуваннях...

Роль у фільмі "ЯR" вимагає від актриси абсолютно непересічних якостей і талантів. Вона повинна зіграти жінку в різному віці: від 32 до 90 років

Фото: Vladimir Horunzhy / Facebook

– Під час роботи над проектом ви працювали з історичним консультантом?

– Я проводив дослідницьку роботу сам: читав спогади, записи і дивився документальні кадри, зокрема вивчив документальний проект режисера Стівена Спілберга, у якому він зібрав свідчення людей, які стали жертвами Голокосту.

Також я спілкувався з очевидцями розправи в Бабиному Яру, яким удалося врятуватися. Свідчень події є маса. До того ж дивно те, що є сьогодні люди, які заперечують Голокост.

А загалом підготовка до фільмів такого масштабу, як "ЯR", нагадує роботу слідчого, коли доводиться за крихтами відновлювати події і воскрешати трагедію.

– На якій стадії зараз проект?

– Сюжетна лінія повністю прописана. Над сценарієм працюємо я і Гліб Камінер. Ми в процесі пошуку сценариста з ім'ям, який буде відштовхуватися від нашого сценарію, щоб потім проект передати під керівництво гарного режисера. Підготовка фільму – це шахова гра. Зараз починається вищий пілотаж організації.

Є попередні домовленості з американським режисером Кевіном Рейнольдсом, який зняв фільм "Повсталий". Також, можливо, з нами будуть працювати ізраїльські режисери. Перед нами стоїть питання вибору актриси на головну роль. Ми цілимось у четвірку найзнаменитіших актрис: Шарліз Терон, Ніколь Кідман, Діане Крюгер, Кірстен Данст. Героїня повинна бути ефектною білявкою, уміти співати, танцювати.

Фільм "ЯR" будуть знімати в країнах Прибалтики або в Угорщині

Фото: Vladimir Horunzhy / Facebook

– А чи не замалий бюджет для зірок такої величини?

– Я пропрацював у Голлівуді 30 років як композитор. Останні років 20 – як продюсер. Я знаю, що у чудових знаменитих акторів і актрис є різні міркування – не тільки фінансові. Для агентів актриси важливо, щоб вона тримала планку гонорару. І якщо вона отримувала за роль $15 млн, з величезною неохотою її представники можуть погодитися на $3–5 млн. Але є й інші важливі фактори. Наприклад, така роль, як у фільмі "ЯR", вимагає від актриси абсолютно непересічних якостей і талантів. Вона повинна зіграти жінку в різному віці: від 32 до 90 років. Такого плану ролі рідко випадають у кар'єрі. Я думаю, що історія, яка лежить в основі сюжету, викличе інтерес зірки і дасть добрі показники у світовому прокаті.

– Чи буде якось задіяний український ресурс: фахівці, локації?

– Щодо участі фахівців з України можна буде говорити, коли буде затверджено кандидатуру режисера. Я б дуже хотів максимально задіяти український ресурс. Але біда в тому, що такий фільм мусить мати страховий поліс – і за термінами, і за сумами. Україна за всіма показниками за кордоном є країною, яка є в стані війни. Тому ні зірка на тривалі зйомки сюди не приїде, ні люди, що займаються технологічними питаннями. В Україні зараз немає Бабиного Яру в тому вигляді, яким він був у 1941 році. Довелося б шукати локацію не в Києві. Бабин Яр був пустирем із дуже глибоким яром, що був розташований далеко за містом. Якщо говорити про місце зйомок, то це ймовірніше була б Хмельницька область. Але з огляду на вищеназвані причини фільм доведеться знімати не в Україні. Можливо, це будуть країни Прибалтики або Угорщина.

– У які терміни можливо втілити проект у життя?

– Поки складно сказати. Хотілося б якомога швидше. Люди не вічні. Я хочу, щоб фільм побачили ті, хто пережив трагедію, і, зокрема, моя мама. Хочу, щоб люди бачили: пам'ять жива; щоб світова громадськість знала і пам'ятала про трагедію. Обов'язково потрібно привабити до екранів молодь. І якраз за допомогою ігрового кіно можна це зробити.