Ніна Матвієнко: Я їх не любила – ні батька, ні матір. Ненавиділа зі всієї сили. Тікала, ховалася на кладовищі
За словами Матвієнко, вона росла не такою, як усі, тому не розуміє, як їй вдалося вижити.
"Якби я не співала, я б, клянусь, і заміж не вийшла. Не знаю, ким би я була. Мені здається, я б загинула просто. Я була дуже фантастична, романтична. Мене хлопці любили – страшне. А я їх – ні. Я була весела, довірлива – я вірила в те, що мені казали. Мама, наприклад", – поділилася спогадами Матвієнко.
Співачка розповіла, що водночас ненавиділа своїх батьків.
"Я їх не любила – ні батька, ні матір. Я їх ненавиділа зі всієї сили в дитинстві. Вважала, що це найстрашніші люди, бо вони ріжуть телят, потім їдять це все. А я сопротивлялася – ну потім я теж їла. Мусила, бо хочеш їсти. Але я так боялася того батька! При тому він заставляв: "Ідіть сюди, держіть". Я тікала, ховалася на кладовищі, на дереві сиділа", – розповіла співачка.
Вона зізналася, що, ховаючись від батька, розмовляла з могилами.
"Казала: "Чого вона тут лежить, якщо вона така красива, ця жінка?" Або те дитятко. Я знаю, я не була така, як всі. Я тепер починаю розуміти. Як я вижила? Наївна, довірлива така – у такому жаху вирости", – підсумувала Матвієнко.
Контекст:
Ніна Матвієнко народилася 1947 року в селі Неділище Житомирської області в багатодітній родині Митрофана та Уляни Матвієнків – подружжя виховувало 11 дітей.
Після закінчення вокальної студії при українському народному хорі імені Верьовки 1968 року й до 1991-го Матвієнко була його солісткою. У 1975 році заочно закінчила філологічний факультет Київського університету імені Шевченка.
У 1979 році співачці надали звання заслуженої, а в 1985 році – народної артистки УРСР. Із 1991 року Матвієнко є солісткою Національного ансамблю солістів "Київська камерата".
У шлюбі з художником Петром Гончаром Матвієнко народила трьох дітей: Івана (1973), Андрія (1974) та Антоніну (1981). Подружжя живе окремо.