Михайло Булгаков. Пристрасті, захоплення, Сталін, Маяковський, Гоголь і "Голгофа"
15 травня 1891 року в Києві народився письменник Михайло Булгаков. Він поєднував у собі раціональне і містичне, скрупульозність лікаря і світогляд філософа. У публікації деякі факти з біографії письменника: про те, яку вдачу він мав, як його творчість сприймав лідер СРСР Йосип Сталін, за що не терпів поет Володимир Маяковський, а також що зв'язало Булгакова і письменника Миколу Гоголя після смерті.
Витоки
Батьками Михайла Булгакова були доцент духовної академії та викладачка жіночої гімназії. У сім’ї було семеро дітей, але знаменитими вдалося стати двом: Михайлу та Миколі. Брат письменника побудував кар'єру вченого – біолога і бактеріолога. Михайло Булгаков закінчив із відзнакою медичний факультет Київського університету і практикував як лікар. Саме його "лікарський гумор" зробив багато творів такими тонкими й саркастичними.
Морфій
Під час роботи на фронті Першої світової війни Булгаков приохотився до морфію. Цей наркотик застосовували як болезаспокійливий і антидифтерійний препарат. Саме підозрюючи в себе зараження дифтерією він і вколов препарат уперше. Розслаблювальний ефект і швидке звикання згодом зробили лікаря і письменника залежним. У своєму оповіданні "Морфій" він описав особисті відчуття від впливу наркотиків на психіку і тіло.
Під час роботи над романом "Майстер і Маргарита" Булгаков також вживав морфій. Сліди речовини після смерті письменника дослідники виявили на сторінках рукопису.
Саме через свою залежність письменник не мав дітей. Коли його перша дружина Тетяна завагітніла, він власноруч зробив аборт.
Сталін, Маяковський і "Біла гвардія"
У СРСР життя письменника безпосередньо залежало від ставлення до нього "вождя народів", диктатора Йосипа Сталіна. П'єса Булгакова "Дні Турбіних" (в оригіналі "Біла гвардія"), яка йшла у МХАТ приблизно 15 років, була однією з його улюблених постановок. Сталін дивився її в театрі не менше ніж 15 разів. Імовірно, така любов лідера СРСР до "Днів Турбіних" і врятувала Булгакова від арешту або заслання. Інші його твори зазнавали гострої критики радянської преси.
За 10 років у газетах і журналах вийшло 298 негативних рецензій на його твори, і лише три позитивні. Одним із затятих ненависників творчості Булгакова був поет Володимир Маяковський. "Почали з тіткою Манею і дядьком Іваном, і закінчили "Білою гвардією"! Ми випадково дали можливість під руку буржуазії Булгакову пискнути – і писнув. А далі ми не дамо!" – говорив він і пропонував освистати "Дні Турбіних" у театрі.
Театрал і любитель витрачати гроші
Булгаков був завзятим театралом. Він колекціонував квитки і програмки вистав, на яких йому довелося побувати. Також письменникові подобалося проводити час за грою на більярді. Він любив працювати на повну, і так само відпочивати. Грошей Булгакову завжди бракувало. Але коли вони з'являлися, він не намагався заробити їх. Міг витратити останнє на поїздку в таксі.
"Смерть – продовження життя"
Булгаков до кінця життя сильно хворів. Із дитинства в нього була ниркова недостатність. І регулярне вживання морфію лише посилювало його стан. Письменник вірив, що життя земне – не все, що дано людині.
Фото: eksmo.ru
"Мені ввижається іноді, що смерть – продовження життя. Ми тільки не можемо собі уявити, як це відбувається. Але якось відбувається...", – вважав він.
Один пам'ятник із Гоголем на двох
Після смерті письменника (10 березня 1940 року) його вдова Олена Шиловська встановила на могилі чоловіка гранітну брилу. Вона назвала її "Голгофою", провівши аналогії з Біблійною горою. Цей камінь протягом 100 років був підніжжям хреста на могилі письменника Миколи Гоголя – улюбленого автора Булгакова.