Яблучний Спас. Походження та особливості свята
Спасом у дохристиянські часи називали Бога, здатного позбавити, врятувати від нещасть та бід. Люди вірили, що цього дня душі померлих родичів приходять на землю, щоб захистити свій рід і благословити на легку зиму.
Цього дня поминали загиблих воїнів і молилися за мир. Богам приносили дари у вигляді плодів землі як подяку за врожай. Вважалося: що більше цього дня роздаси милостині, частування, то багатшим станеш сам.
До Спаса сушили фрукти, які потім весь рік і вживали в їжу. Вірили, що вони зміцнюють здоров'я та здатні відганяти злих духів.
З приходом християнства Яблучний Спас трансформувався у свято Преображення Господнього. Згідно зі святим писанням, Ісус, вирушивши зі своїми учнями на гору Фавор, "перетворився" перед ними.
"І сяяло лице Його, як сонце, а одяг Його став білим, як світло", – написано в Євангеліє від Матвія. Тоді ж учням, згідно з писанням, з'явилася хмара, з якої почувся голос: "Це є син мій любий, у якому моє благовоління. Його слухайте".
Релігійне значення свята – у явленні двоїстої природи Ісуса: Бога та людини.
Цього дня у церквах служать Божественну літургію. Віряни беруть у церкву із собою кошики з яблуками, виноградом, іншими фруктами та овочами, щоб освятити їх. Також цього дня освячують мед, горіхи, воду.
Службу священнослужителі правлять у білому одязі, що символізує божественне фаворське світло.
У день Преображення Господнього заведено робити пожертвування на храм та незаможним людям.