Якщо варіант узгодження з РФ проходу українських кораблів через Керченську протоку є неприйнятним, то не варто його й організовувати – генерал-лейтенант Романенко G

Романенко: Навіщо нам повторення історії із затриманням наших моряків?
Фото: Владимир Липкан / Facebook

Керівництву Збройних сил України не потрібно ризикувати особовим складом, якщо не вдасться гарантувати безпеку проходу українських кораблів через Керченську протоку, сказав у коментарі виданню "ГОРДОН" генерал-лейтенант запасу Збройних сил України Ігор Романенко.

Військово-морським силам Збройних сил України не варто організовувати прохід українських кораблів через Керченську протоку, якщо варіант його узгодження з російською стороною є неприйнятним для Києва. Таку думку в коментарі виданню "ГОРДОН" висловив генерал-лейтенант запасу Збройних сил України Ігор Романенко.

"Якщо і продовжувати спроби проходу наших судів через Керченську протоку, то насамперед необхідно гарантувати їхню безпеку. Якби я організовував такий прохід, то висвітлив би його онлайн-трансляцією, щоб усі це бачили. І якби було зрозуміло, що бойового зіткнення не уникнути, то довелося б зупинитися, оскільки поки що співвідношення сил не на нашу користь. А отже, цей прохід не вартий того. Звісно, у Бердянськ і Маріуполь потрібно заводити кораблі. Навіть із катерами це важко зробити, не кажучи вже про великі кораблі. Як варіант, якось домовлятися з росіянами: мовляв, ось ми йдемо. Якщо зробити такий крок, то вони, найімовірніше, супроводжуватимуть наші кораблі. Якщо варіант узгодження з росіянами проходу через протоку для нас є неприйнятним, то не варто його організовувати. Не потрібно ризикувати особовим складом. Навіщо нам повторення історії із затриманням наших моряків?" – підкреслив співрозмовник.

За його словами, у разі проведення Україною військових навчань у Чорному морі залучити катери з Бердянська та Маріуполя буде доволі складно.

"Варіант проходу кораблів із міжнародними спостерігачами на борту непоганий. Але вони не дуже й рвуться. У будь-якому разі, спочатку треба було розбиратися з росіянами, щоб зрозуміти, чим це може обернутися. Якщо їхні умови виявилися б прийнятними, можна було б заводити в Азов свої кораблі. Вони реально нам там потрібні, оскільки РФ доволі агресивно поводиться. А поки необхідно нарощувати протикорабельні комплекси і, звісно, збільшувати кількість катерів. Якщо в нас будуть навчання в Чорному морі, то сухопутно доправити туди катери з Бердянська та Маріуполя буде складно. Це дорого і важко. І це невеликі катери – що вже говорити про великі кораблі з ракетами", – резюмував Романенко.

Начальник Генерального штабу Збройних сил України Руслан Хомчак заявив, що ВМС не будуть повторювати спроб проходу українських військових суден через Керченську протоку.

25 листопада 2018 року РФ обстріляла і захопила в Чорному морі катери українських Військово-морських сил "Бердянськ" і "Нікополь", а також буксир "Яни Капу", які поверталися до Одеси після спроби пройти через Керченську протоку в Азовське море.

Російські силовики затримали 24 українських моряків, пізніше їх заарештували у кримських "судах" і перевезли в Москву. Трьох поранених українців помістили до лікарні слідчого ізолятора "Матросская тишина", інших доправили в СІЗО "Лефортово". Наразі всі моряки перебувають у "Лефортово".

Усім українцям висунули обвинувачення в незаконному перетині кордону РФ. Україна вважає моряків військовополоненими і вимагає відпустити їх. В управлінні верховного комісара ООН із прав людини заявили, що українські моряки як військовополонені мають перебувати під захистом Женевської конвенції.

Україна звернулася в Міжнародний трибунал із морського права, вимагаючи як тимчасові заходи зобов'язати РФ негайно звільнити моряків і кораблі.

Російська сторона відмовилася від участі у слуханнях.

25 травня трибунал у Гамбурзі зобов'язав Росію негайно звільнити три затримані українські кораблі, а також 24 затриманих моряків і дозволити їм повернутися в Україну. Рішення було ухвалено 19 голосами, проти виступив тільки суддя від РФ Роман Колодкін.

У міністерстві закордонних справ Росії вважають, що міжнародний арбітраж не мав юрисдикції для розгляду інциденту.