"Я кажу: "Роби те, що я хочу". Але ж ти могла відповісти "ні". Жолдак розповів, чи принижував він акторів G

Жолдак: Краще на сцені я вбиватиму і мучитиму, ніж це буде в житті
Фото: depositphotos.com

Український театральний режисер Андрій Жолдак, який зараз живе у Німеччині і працює в різних європейських театрах, в інтерв'ю головній редакторці інтернет-видання "ГОРДОН" Олесі Бацман визнав, що іноді застосовував диктаторські методи у роботі з акторами.

Журналістка сказала, що багато хто, з ким Жолдак працював у Харкові, називав його деспотом і тираном. "Головна претензія до тебе – що ти вимагаєш всепоглинального підпорядкування, що ти не даєш змоги побудувати діалог між актором та режисером", – сказала Бацман.

Режисер відповів, що 15 років тому у нього був "тоталітарний період".

"Тобто ти принижував тоді людей?" – уточнила журналістка.

"Ну як "принижував"? Я кажу: "Роби те, що я хочу". Але ж ти могла відповісти "ні", – наголосив Жолдак.

Він сказав, що грубіянити і кричати у спілкуванні з акторами "це нормально".

"На репетиції ми домовляємося: ось лінія – це я нормальний, а ось це вже театр, це не я", – сказав Жолдак.

Він зазначив, що таке режисер може собі дозволяти на репетиціях, а у житті з акторами "цілується і п'є чай".

"[Чи приймають це актори?] Приймають. Я тобі скажу так: що талановитіший актор, то більше він хоче ось цього", – сказав Жолдак.

Режисер пояснив, що актори, як і режисер, завжди мають вибір, із ким працювати.

"Так, я вважаю, що мистецтво це тотальний квадрат, наче чорний квадрат, до якого я зараз запрошую добровільно. Коли я працюю на Заході, у контракті три дні вписують [для вибору]: "Акторе, я вибираю тебе, а ти мусиш мене вибрати". От сидять 25 акторок та акторів, я розповідаю, як я працюю. [Виставу за п'єсою російського драматурга Антона] Чехова робитимемо, "Дядю Ваню". І потім я розповідаю: "Я хочу, щоб ти була моїм собакою на репетиції". Вона каже: "А що це означає?" Я кажу: "Ну як? Я скажу: "Фас!", "Сісти", "Лежати", "Цілуй руку", "Монолог 10 хвилин без пауз", "Не спати", "Спати", "Немає сексу", "Секс" [і ти маєш виконувати]". І тоді актриса каже: "Ні. Це не моє. Я не хочу з Жолдаком працювати". Або навпаки: ти мене обираєш як актриса. Тобі це подобається. Ти з якоїсь інтелігентної сім'ї, але десь підсвідомо ти відчуваєш, що я твій Синя Борода, тобі потрібен такий. А я кажу: "Ні, вона мені не підходить", розповів режисер.

Він наголосив: для гарної роботи між актором та режисером має відбутися хімія.

"Тому що мистецтво однаково займається екстремальною ситуацією людської психіки, наголосив Жолдак. – І моя теорія: краще на сцені я вбиватиму, мучитиму і страждатиму, ніж це буде в житті на вулицях".

Водночас на запитання журналістки, чи змінився його підхід до спілкування з акторами в Європі, режисер відповів, що він "європеїзувався". Наприклад, у Німеччині, щоб поправити акторці сукню, потрібно запитати дозволу.

"Тому що там такі правила. Розумієш? Це проговорюють перед репетицією. І якби цих правил не було, от просто відпустили, звичайно, були б великі у всіх проблеми. Тобто там настільки сильний зашморг громадської думки чи законів, що не можна їхати на червоне світло, не можна чіпати акторку... Вони вибудували дуже жорстку [систему]", – сказав Жолдак.

Інтерв'ю із Жолдаком вийде сьогодні на YouTube-каналі "Алеся Бацман". Трансляція розпочнеться о 18.00

Відео: Алеся Бацман / YouTube

Контекст:

Жолдак народився 1962 року в Києві. Походить зі знаменитої театральної династії Тобілевичів-Тарковських. Він є праправнуком українського драматурга Івана Карпенка-Карого. Навчався у Київському державному інституті мистецтв імені Івана Карпенка-Карого та Державному інституті театрального мистецтва у Москві.

У 2002–2005 роках був художнім керівником та режисером Харківського драматичного театру імені Тараса Шевченка. З театру пішов після конфлікту з керівництвом Харківської області, яке було проти постановки вистави "Ромео та Джульєтта".

Із 2005 року живе у Німеччині. Наразі ставить спектаклі у багатьох європейських театрах.

Жолдак є одним із найвідоміших українських театральних режисерів у світі. 2004 року режисер здобув премію ЮНЕСКО у сфері виконавчого мистецтва.