У Києві відбувся вечір пам'яті видатного поета і радянського дисидента Івана Світличного
Під час акції на пам'ять літератора і дисидента Івана Світличного в Києві пролунали його твори, класична музика українських композиторів, а також спогади рідних і близьких поета, передає кореспондент видання "ГОРДОН".
20 вересня виповниться 89 років із дня народження великого українського поета, літературного критика, перекладача і радянського політичного в'язня Івана Світличного. Напередодні цієї дати в київському Будинку актора відбувся вечір пам'яті, під час якого лунали уривки з творів поета і музика українських класичних композиторів, повідомив кореспондент видання "ГОРДОН".
Ініціатором заходу став голова Асоціації психіатрів України Семен Глузман. Він розповів, що вважає себе не тільки другом Світличного, але і його учнем.
"Світличний – мій табірний учитель і друг. Саме в зоні ми з ним познайомилися. Він був дійсно визначною людиною. Інтелігент у першому поколінні, справжній європейський інтелектуал. У зоні перекладав французьких поетів, багато писав і був нашим духовним наставником", – підкреслив Глузман.
Він зазначив, що Світличний був для багатьох моральним авторитетом, і сьогодні особливо важливо популяризувати його творчу спадщину.
Це була школа під платанами. Мудрий учитель і спраглі знань учні. Від знань конспірації до знань поетики. І знання, як усе це поєднати. В одній голові, в одному дні, в одній хвилині... Сидимо в бараці, тихо обговорюємо деталі виносу інформації, що цекав на нас завтра, і тут же, без паузи проникливі слова Вчителя: "Обов'язково подивіться свіжий номер "Іноземної літератури". Там чудовий роман Фолкнера "Шум і лють". Я впевнений, ви зрозумієте й оціните його. Знайдіть час...".
А потім був останній етап. У засилання. Іван готувався заздалегідь, болісно перебирав раз за разом накопичені журнали і книги. Центнери журналів і книг. Розумів, що з таким вантажем у СРСР на етап не йдуть. Зрештою, повідомив нам: "Усе, залишив мінімум. Найважливіше. Усіх вітчизняних графоманів залишаю тут. Нехай "посидять" замість мене..."
Як і завжди, Івана забрали раптово. Прийшло троє, сказали: "Світличний, збирайте речі і йдіть на вахту". Етап! Іван пішов із ними в каптьорку, щоб забрати свій відфільтрований мінімум... Це були картонні ящики, дерев'яні валізи. Десятки. Розгублені наглядачі викликали в зону коня з возом. Завантажилися. Ми, німі свідки, стояли віддалік. І, незважаючи на гостре відчуття болю через те, що Іван нас покидає, не могли не посміхатися: таких етапів, із конем, зона не знала!
Зі спогадів Семена Глузмана
Також під час літературно-музичного вечора своїми спогадами поділився з гостями двоюрідний брат Світличного, фізик Сергій Твердохліб. Львівська художниця Іванка Демид презентувала триптих "Великомученики ХХ століття", присвячений людям, які постраждали від репресій у СРСР. Національний камерний ансамбль "Київські солісти" виконав музику українських класиків XIX і XX століть – Максима Березовського, Євгена Станковича, Валентина Сильвестрова. Актриса Галина Стефанова прочитала поему Світличного "Курбас".
ЛакримозаМаестро! Молю, Маестро!
Благаю: не треба, рідний!
Кому — в Космічні оркестри! —
Такий дисонанс потрібний!
Маестро! Потерпіть трохи...
Не квапте, Маестро, час:
Правда самої епохи
Реабілітує Вас.
Всім, хто як Ви,— лакузи
Будуть іще — захланні —
Ладанами кадити,
Виспівають осанни,
Вам, хто краї північні
Вгноїли, Вам, Маестро,
Вшкварять пеани Космічні
Випробувані оркестри.
Вам монумент поставлять
Бронзовий, імпозантний
І пом’януть, прославлять,
Висвятять, що й казати!
Вам, хто в сніги-морози
Дохли, мов сонні мухи,
Зронять солоні сльози
Юди, тюхи-матюхи.
Скажуть: хіба ми знали?
Скажуть: тепер ви мудрі!
Скажуть: нам наказали!
Нас же пошили в дурні!
Будуть волосся дерти,
Голову — попелом (чом не..?),
Щастя (на жаль, посмертне)
Збудить в них заздрість чорну.
Ті, хто тоді горою
Вистояв за Пілатів,
Вибившись у Герої,
Нас, не лауреатів.
Вставлять — самі! — в кіоти,
В святці, в канон, в реєстри.
Правда, це буде потім.
Але... терпіть, Маестро!
Все буде добре. Вчасно
Реабілітують трупи.
Вам же майбутнє щастя,
Вибачте, не до дупи?Іван Світличний
Іван Світличний – український поет, мовознавець, літературознавець, літературний критик і перекладач. Був активним учасником руху шістдесятників. Його двічі обвинувачували за антирадянську агітацію і пропаганду. У 1973 році його засудили до 12 років позбавлення волі, зокрема до семи років концтаборів суворого режиму. В ув'язненні він переніс інсульт і став інвалідом. Через тяжку хворобу Світличного звільнили достроково в 1983 році. Він повернувся до Києва, де прожив до своєї смерті в 1992 році.