Маріупольський меткомбінат імені Ілліча вимагає від Мінекономіки негайно скасувати квоти на імпорт сірчаної кислоти

Через квоти на імпорт сірчаної кислоти Маріупольський меткомбінат імені Ілліча регулярно недоотримує ресурс, що загрожує зривом експортних контрактів щодо постачання металопрокату. Уряд має скасувати квоти, про це йдеться у зверненні ПАТ "ММК імені Ілліча" до прем'єр-міністра України, яке 31 серпня компанія розповсюдила у ЗМІ.

На підприємстві зазначили, що вкотре зіткнулися з негативними наслідками введення режиму квотування на сірчану кислоту. Зокрема, трейдер національного виробника ТОВ "НВП Зоря" – ТОВ "Фірма "Електропостачзбут" на кінець серпня відвантажив меткомбінату лише 36% законтрактованого на серпень обсягу ресурсу. Такий стан справ може призвести до невиконання "ММК імені Ілліча" експортних контрактів щодо постачання металопрокату, підкреслили на комбінаті.

У компанії також зазначили, що проблеми з постачанням сірчаної кислоти виникли після введення квот на ресурс, навіть попри те, що ціна на нього суттєво зросла.

"Створена квотами монополія національних виробників на ринку сірчаної кислоти призвела до значного зростання цін на ресурс (на 80–100%), тому вартість ресурсу для нас зараз удвічі вища, ніж на ринку РФ для місцевих металургів. Однак навіть такий рівень цін не гарантує наявності ресурсу на нашому підприємстві, оскільки ми регулярно маємо справу з перебоями постачання товару місцевими виробниками, водночас не маючи можливості диверсифікувати закупівлі завдяки імпортним виробникам", – ідеться у зверненні.

У компанії закликали уряд не допустити зриву експортних зобов'язань меткомбінату і скасувати квоти на імпорт сірчаної кислоти.

Із 1 вересня 2018 року міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі Мінекономрозвитку ввела квоти на постачання сірчаної кислоти. Офіційною причиною став нібито захист вітчизняного виробника, але внаслідок введення обмежень ціни на сірчану кислоту без об'єктивних передумов зросли майже вдвічі, відбулася монополізація ринку, писав "Главком".

За оцінками видання, це призвело до того, що підприємства-споживачі опинилися в заручниках у окремих посередників: ті зривають постачання, диктують економічно необґрунтовані умови, однак вибору немає – купити сірчану кислоту через квоти на імпорт можна тільки в обмеженого кола постачальників, якими, як правило, є приватні компанії, а не державні підприємства, які цю сірчану кислоту виробляють.

Портал підкреслював, що експерти і представники профільних асоціацій наполягають на негайному скасуванні обмежень на імпорт сірчаної кислоти й олеуму для нівелювання ризиків недостатнього забезпечення підприємств-споживачів критично важливою для них сировиною, а також на створенні умов для руйнування корупційних схем, які на тлі введення квот побудували навколо державних підприємств – виробників сірчаної кислоти.

Як повідомляв "Обозреватель", позафракційний народний депутат Сергій Магера звернувся до керівника Головного управління Нацполіції в Києві із заявою про те, що Мінекономіки не реагує на порушення, які відбуваються на держпідприємстві "Східний ГЗК", унаслідок чого державі завдано збитків на 137 млн грн. Депутат зазначив, що держпідприємство "Східний ГЗК", яке є одним із найбільших виробників сірчаної кислоти, зазнає збитків унаслідок того, що продає свою продукцію не кінцевим споживачам, а посередникам. Зокрема, "ексклюзивним посередником" держпідприємства є ТОВ "Фірма Торгсервіс", яка не є виробником цього ресурсу.

Депутат звернув увагу на те, що міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, головою якої є міністр розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства Ігор Петрашко, побічно сприяє здійсненню таких кримінальних порушень. Зокрема тим, що не вживає заходів щодо перегляду квот на імпорт сірчаної кислоти. Магера попросив поліцію розібратися в ситуації.

Ексголова Державної регулярної служби Ксенія Ляпіна різко розкритикувала діяльність міністра економіки Петрашка, писав "Главком". За її словами, квоти на сірчану кислоту запровадили нібито з метою підтримки національного виробника, однак на практиці це призвело до монополізації ринку.