У РНБО виключили причетність України до ймовірного передавання КНДР ракетних технологій
За період незалежності України Держекспортконтроль не давав дозвільних документів на постачання у КНДР жодних товарів військового призначення та подвійного використання, зокрема ракетних двигунів РД-250, їх модифікацій і складових до них, ідеться в доповіді Ради нацбезпеки і оборони України.
Робоча група і міжвідомча комісія, які проводили перевірку за дорученням президента України Петра Порошенка, виключили ймовірність передавання КНДР українських ракетних двигунів чи технологій. Про це йдеться в доповіді секретаря Ради нацбезпеки і оборони (РНБО) Олександра Турчинова за результатами перевірки інформації, викладеної в статті The New York Times, повідомляє прес-служба РНБО.
Турчинов заявив, що система державного експортного контролю за міжнародними передаваннями товарів військового призначення та товарів подвійного використання відкидає можливість передавання таких товарів у країни, щодо яких введено санкції Ради Безпеки ООН.
Також у доповіді зазначено, що за період незалежності України Держекспортконтроль не давав дозвільних документів на постачання у КНДР жодних товарів військового призначення та подвійного використання, зокрема ракетних двигунів РД-250, їх модифікацій і складових до них.
"Аналіз українськими фахівцями зображення ракет Hwasong-12, Hwasong-14, зокрема, основного однокамерного двигуна першого ступеня, засвідчив, що в них не використовується ракетний двигун РД-250, який є двокамерним. Водночас для його створення не виключається можливість використання окремих складових частин ракетного двигуна РД-250. Розробником двигуна РД-250 є російське підприємство НПО "Энергомаш". У 1965 році російське підприємство передало документацію для організації серійного виробництва зазначених двигунів на держпідприємствах "КБ "Південне" і "Південмаш". Усі ракетні двигуни, придатні для льотного використання, включаючи двигун РД-250 і його модифікації, постачалися з держпідприємства "Південмаш" до РРФСР, а пізніше до РФ, тільки в складі ракет", – заявив секретар РНБО.
За словами Турчинова, для експлуатації двигуна РД-250 потрібні деякі паливні компоненти, які не виготовляють в Україні, але виробляють у РФ, США, Китаї, Великобританії, Німеччині, Нідерландах та Бельгії.
"Необхідно відзначити, що РФ веде системну, сплановану і відверто провокативну інформаційну кампанію, спрямовану на дискредитацію України як надійного і послідовного партнера у виконанні взятих на себе міжнародних зобов'язань. На думку робочої групи, Еллеман (старший дослідник програми протиракетної оборони в Міжнародному інституті стратегічних досліджень Mайкл Еллеман, на підставі висновків якого написано статтю The New York Times. – "ГОРДОН") був цинічно використаний російськими спецслужбами як одна з багатьох ланок заздалегідь налагодженої РФ системи розповсюдження провокативної інформації", – ідеться в доповіді.
Турчинов також заявив, що робоча група вважає статтю The New York Times "елементом інформаційного прикриття і відволікання уваги світової спільноти від імовірної участі РФ у реалізації північнокорейських ракетних програм".
14 серпня видання The New York Times написало, що успішність випробувань північнокорейських ракет можна пояснити тим, що їх оснащують двигунами із заводу "Південмаш" у Дніпрі, історично пов'язаного з російським виробництвом ракет.
Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов назвав провокацією інформацію про постачання Північній Кореї українських ракетних технологій.
Прес-служба "Південмашу" спростувала постачання КНДР ракетних двигунів.
15 серпня експерт із військових ракетних технологій із Міжнародного інституту стратегічних досліджень Майкл Еллеман, на якого посилалося The New York Times, заявив, що не говорив про причетність української влади до постачання ракетних двигунів у КНДР.
У Держдепі США заявили, що Сполучені Штати "серйозно ставляться" до інформації про можливе постачання двигунів Пхеньяну.
За даними агентства Reuters, модифікації українських двигунів РД-250 у КНДР могли створити з допомогою іноземних учених-північнокорейців, які навчалися за кордоном.