Заява Льовочкіна та Рабіновича про об'єднання – явний фальстарт – політолог Золотарьов

Партії "Опозиційний блок" і "За життя" заявили про готовність до переговорів щодо об'єднання, але замість традиційної в таких випадках спільної прес-конференції або спільної заяви для ЗМІ відбувся обмін примирними репліками через соцмережі з боку недавніх головних антагоністів – нардепа від Опозиційного блоку Сергія Льовочкіна та народного депутата, лідера партії "За життя" Вадима Рабіновича. Про це в блозі на сайті "Кореспондент" пише політолог, керівник аналітичного центру "Третій сектор" Андрій Золотарьов.

Він звернув увагу, що Рабінович взяв ініціативу на себе, а одній із частин Опозиційного блоку дісталася роль того, хто погодився із пропозицією.

"З одного боку, цю подію можна назвати цілком логічною і закономірною, оскільки ідею об'єднання опозиційних сил давно обговорювали у ЗМІ. Та й соціологія давно фіксує наявність запиту на об'єднання сил, що претендують на представництво південного сходу, насамперед промислових регіонів. Але політична практика не раз демонструвала, що такі процеси – справа тонка і делікатна. У виборчих кампаніях не буває механічного складання рейтингів політиків. Якщо консолідація відбувається тільки на рівні декларацій і заяв, але не закріплена на рівні ідеології та організаційно, не буде і синергії ресурсів", – упевнений експерт.

На думку Золотарьова, частина Опозиційного блоку, яка орієнтована на бізнесмена Ріната Ахметова, украй обережно прокоментувала задеклароване об'єднання. Політолог зазначив, що нардеп Вадим Новинський у коментарі виданню LB.ua сказав, що "такі консультації тривають уже два місяці", а партії поки що не обговорюють можливого спільного партійного списку або можливого єдиного кандидата на президентських виборах. За його словами, щоб консультації дістали кінцеву форму, "необхідно скликати з'їзд партії, щоб він ухвалив відповідні рішення".

"Загалом, поки все це виглядає як явний фальстарт і спроба видати бажане за дійсне. Залишається відкритим запитання: що це – персональна боротьба за місце під сонцем окремих політиків чи реальний процес консолідації? Аналогія із сумно відомою "Канівською четвіркою" більше ніж очевидна. У далекому 1999 році об'єднання опозиції могло декласувати [президента України Леоніда] Кучму. Й історія теж стала відвертим фальстартом, а на виході вийшов відомий сюжет "лебідь, рак і щука", де кожен потягнув у свою сторону, за підсумком програвши спільну справу опозиції. Мораль проста: festina llente – поспішай не поспішаючи, особливо в такі переломні моменти для країни", – підсумував експерт.