"Розумію, Сарік, що болить". Зеленський відповів на звинувачення його друга-режисера у продажі Україною бомб Азербайджану

Російсько-вірменський режисер Сарік Андреасян 1 листопада в Instagram розповів про знайомство і давню дружбу із президентом України Володимиром Зеленським та заявив, що Київ продав бомби "сусідові" Вірменії.

"Вово, [...] я завжди пишався тим, що в якийсь проміжок свого життя я був твоїм другом і завжди у всіх інтерв'ю казав, що ти людина з великим серцем. А вчора я дивився на обпалені тіла вірменських дітей від фосфорної бомби, і, як з'ясувалося – це ти її продав нашим сусідам, щоб закріпити свою дружбу з ними. [...] Мабуть, коли ви сідаєте на ці "стільці", то всі стаєте г...ндонами і все людське та добре ви залишаєте десь у минулому", – написав режисер.

Він заявив, що "не може пишатися дружбою з тим, у кого руки у крові".

"І якщо вже така історія, хотів би сказати, що Крим – наш", – додав Андреасян.

Зеленський у Telegram спростував інформацію про продаж бомб.

"Розумію, Сарік, що це дійсно болить. І що моторошно стає, коли на власні очі бачиш, що таке справжня війна. І що хочеться рвати і метати, щоб не було цього у твоєму домі. Так? Але... Ну точно не треба брати на себе роль носія чужих фейків. Розумію, що й чому робить російська пропаганда і чому вона тотально бреше. Але тебе не розумію абсолютно. Бо Україна ніколи і нікуди не поставляла ніяких фосфорних бомб. Узагалі. Особливо в місця, де вже гаряче", – підкреслив президент.

Хто вкидає таку інформацію – "прекрасно відомо", зазначив Зеленський.

"У нас уже є імунітет до всього цього. Є він і у Європи. А вам потрібно якнайшвидше його сформувати. Бо це як COVID-19 – дуже підступний ворог, який не знає кордонів. Тому частіше мийте руки після контактів із відомою пропагандою", – додав він.

Зеленський, який до президентства був актором, знімався у фільмі Андреасяна "Службовий роман. Наш час" (прем'єра відбулася 2011 року).

1991 року за підтримки Вірменії Нагірний Карабах оголосив про незалежність від Азербайджану. Це призвело до бойових дій, які тривали до 1994 року. Збройний конфлікт завершився підписанням Бішкекського протоколу про перемир'я і припинення вогню, але час від часу між сторонами виникають збройні сутички. За час конфлікту в регіоні загинуло понад 30 тис. людей. Азербайджан вважає Нагірний Карабах окупованою Вірменією територією.

27 вересня 2020 року в Нагірному Карабасі спалахнув наймасштабніший за останні роки конфлікт. Міністерство оборони Азербайджану звинуватило Вірменію в "масштабній провокації", обстрілі позицій азербайджанської армії і оголосило про початок "стрімкого контрнаступу". Вірменська влада, зі свого боку, заявила, що азербайджанські військові ініціювали наступ на Нагірний Карабах. Під час конфлікту сторони використовують танки, важку артилерію і авіацію. Повідомляли про загиблих і поранених військовослужбовців та мирних жителів.

Воєнний стан запровадили як у Вірменії, так і в окремих районах Азербайджану. Обидві країни, що беруть участь у конфлікті, оголосили мобілізацію.

9 жовтня під час перемовин у Москві представники Азербайджану та Вірменії домовилися про припинення вогню в Нагірному Карабасі із 12.00 10 жовтня. Однак після настання перемир'я обидві сторони звинуватили одна одну в його порушенні.

Згодом президент Азербайджану Ільхам Алієв кілька разів повідомляв про взяття під контроль Баку населених пунктів у Нагірному Карабасі.

Нових домовленостей про перемир'я в Нагірному Карабасі було досягнуто 25 жовтня за посередництва США. Припинення вогню почалося о 8.00 за місцевим часом 26 жовтня, але його порушили першої ж години.

29 жовтня лідер Карабаху Араїк Арутюнян заявив, що азербайджанські війська наразі вже за кілька кілометрів від стратегічного міста Шуші.

Прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян 31 жовтня надіслав президенту Росії Володимирові Путіну лист, у якому вперше після загострення конфлікту в Нагірному Карабасі попросив допомоги у РФ. Міністерство закордонних справ Росії зазначило, що на сучасному етапі РФ не може надати допомогу Вірменії.