"Хочете, щоб у нас по площах бігали десятки Саакашвілі?" Найголовніше з великої прес-конференції Путіна
14 грудня президент РФ Володимир Путін провів велику прес-конференцію, на якій протягом трьох із половиною годин відповідав на запитання російських та іноземних журналістів. Він розповів про ініціативи Віктора Медведчука зі звільнення заручників, здивувався, що українці "терплять" Михайла Саакашвілі, а також розповів анекдот, присвячений зміцненню обороноздатності РФ. "ГОРДОН" зібрав найголовніші цитати із цієї прес-конференції.
Про війну на Донбасі
Треба завжди дивитися на першоджерело трагедії на Донбасі – державний переворот, озброєне і неконституційне захоплення влади. Як відомо, частина народу України із цим не погодилася, почала боротися, а з незгодними почали боротися з допомогою спецслужб, а потім і збройних сил.
Російської армії на території Донбасу немає. Але там дійсно створено певні військові та міліцейські формування, які є самодостатніми і готові відбити будь-які великомасштабні військові акції проти Донбасу. Ми вважаємо, що це відповідає інтересам людей, що проживають на цій території, тому що якщо в них такої можливості не буде, націоналістичними батальйонами буде здійснено різанину, про яку ви сказали, навіть гірше, ніж у Сребрениці.
Про миротворців і заручників на Донбасі
Це саме Петро Порошенко говорив про необхідність спочатку озброїти працівників ОБСЄ. Я відразу погодився, в ОБСЄ відразу виявилося: у них немає такого досвіду, немає людей, і взагалі вони не хочуть давати своїм співробітникам зброю, тому що вони одразу стануть метою для радикальних елементів з обох сторін. Потім Петро Олексійович сказав, що потрібно гарантувати безпеку співробітників ОБСЄ з допомогою сил ООН. Я і з цим погодився. Щоб не було сумнівів, ми внесли проект відповідної резолюції.
Після цього пані Меркель мені в телефонній розмові сказала: "Чому тільки на лінії розмежування? Співробітники ОБСЄ ж переміщуються по всій території Донбасу. Погодься, будь ласка, щоб вони були під охороною скрізь, де б вони не з'являлися, зокрема і на кордоні між Росією і Україною". Я подумав і сказав: "Так, ти маєш рацію". Ми погодились і відразу внесли корективи у свою резолюцію, але зараз виявляється, що і цього недостатньо.
По суті все зводиться до того, щоб поставити цю територію під міжнародний контроль. Ми не проти, але для цього потрібно київській владі домовлятися із самим Донбасом. І взагалі конфлікти такого роду у світі ніде не врегульовували тільки через посередників. Їх скрізь вирішували під час прямих контактів між сторонами конфлікту. Київська влада, на жаль, ухиляється від цих контактів.
Тепер щодо обміну. За дорученням президента Порошенка цим займається пан Медведчук, якого було запрошено патріархією в Єрусалимський монастир, і там звернувся з проханням уплинути на керівництво двох невизнаних республік, щоб вони погодилися на цей обмін. Ми провели цю роботу, я вперше розмовляв з їхніми керівниками. Вони погодилися. Потім Медведчук за узгодженням з українською стороною привіз список: 67 осіб з одного боку і приблизно 300 з іншого. Це був український список. І з ним погодилися. Хочу, щоб ви зрозуміли, що це саме так, я нічого не перекручую.
Потім раптом сказали: "Ні, це недобре, ми повинні цей список змінити". І знову взяли все зупинили. Слухайте, ну зробімо це врешті-решт. Потім можна і далі піти. Треба хоч напередодні Нового року та Різдва зробити цей добрий крок назустріч людям.
Про історію Росії та України
Слов'янський світ розвивався складно. Сама Росія складалася складно з багатьох слов'янських племен, зрештою утворилася Русь, частиною і центром якої був Київ. І в цьому випадку наші історичні, духовні та інші корені дають мені право говорити, що в основі своїй ми один народ. Ви можете з цим не погодитися. Україна, будучи близька до західних кордонів Росії, розвивалася у відповідний спосіб. Там багато чудової своєрідності в мові і культурі, у всьому. У Росії все це дуже люблять і вважають частиною власної культури.
У XIX столітті з'явилися люди, які почали говорити про те, що Україна має бути незалежною, самостійною. Мають вони на це право? Мають. Особливо, може, це було актуально в межах імперії, де, напевно, проводили певну насильницьку русифікацію, хоча для України це найменше було важливо, тому що Україна – православна країна. Там у паспорті взагалі не було графи "національність", було тільки "віросповідання". Нічим українець від росіянина не відрізнявся, узагалі нічим.
Україна увійшла до складу Російської імперії у 1645 році трьома областями, якщо говорити сьогоднішньою мовою: Київ, Чернігів і сьогоднішній Житомир (там якось по-іншому центр називався). Три області. Унаслідок перебування в складі Російської імперії навколо неї приростала територія завдяки багатьом подіям: російсько-турецьким війнам, Другій світовій війні... Але у 1922–1924 роках більшовики чомусь вирішили, що всі прилеглі до історичної частини території України має бути занурено у знову створювану республіку – Україну. Усе Причорномор'я пішло туди після Другої світової війни, західні області...
Так склалося добре, але в 1954-му взяли і Крим туди віддали, порушення тодішнього союзного законодавства, яке вимагало згоди Верховної Ради РРФСР. Далі не буду нічого розповідати: народ Криму визначився так, як він визначився. Ми пройдемо через це, я впевнений.
Хтось уважає, що краще Україні розвиватися як самостійна держава. Ну, напевно, так тому і бути. Якщо люди так уважають, що так і треба зробити, боротися з цією думкою безглуздо і контрпродуктивно. Але звертаю вашу увагу, що весь світ іде іншим шляхом. Люди різних національностей, віросповідань об'єднуються все ближче і ближче одне з одним. У Європі це відбувається, в Азії, у Північній Америці. Як я вже сказав, нас розтягнули, а потім загнали. Ми маємо прийти до усвідомлення того, що вигідно Україні і Росії, а що контрпродуктивно. Подумаймо разом над цим.
Про Михайла Саакашвілі
Я вважаю, те, що робить Саакашвілі, – це плювок в обличчя грузинського та українського народів. Як ви це терпите досі? Він же людина, яка була президентом незалежної Грузинської держави. Тепер там гасає по площах і кричить на весь світ: "Я українець!" У вас що, в Україні немає справжніх українців? І Україна все це терпить... Так шкода на це дивитися, у мене серце кров'ю обливається.
Про допінговий скандал
Для нас очевидно, що скандал роздмухують напередодні російського внутрішньополітичного календаря. Хто б що не говорив, я знаю, що це так і є. Але водночас ми самі в цьому винні: ми дали привід для цього. Виявлені реальні випадки використання допінгу. Правда, і в інших країнах теж, але навколо цих країн немає такого політизованого ажіотажу. Як ми будемо вибудовувати відносини з ВАДА і МОК? Сподіваюся, конструктивно. Ми спокійно будемо з ними працювати, усуваючи проблеми, які в нас дійсно є, але домагаючись захисту інтересів наших спортсменів, зокрема і в цивільних судах.
Про зв'язки Москви з командою Трампа
Це все придумано людьми, які є в опозиції до Трампа, щоб надати його роботі нелегітимного характеру. Для мене це навіть дивно, кажу вам відверто. Це роблять без розуміння того, що люди завдають шкоди внутрішньополітичному стану країни, знекровлюють можливості обраного президента. Вони просто без поваги ставляться до виборців, які за нього проголосували.
Будь-який виборчий процес у всьому світі... Що, потрібно взагалі заборонити будь-які контакти? Нашого посла звинувачували в тому, що він із кимось зустрічався. Але ж це загальносвітова практика! Коли дипломатичні представники, члени уряду зустрічаються з усіма кандидатами, їхніми командами, обговорюють перспективи розвитку, хочуть зрозуміти, що будуть робити ті чи інші люди, якщо вони прийдуть до влади. Що тут такого хтось побачив позамежного, чому це має набути характеру шпигуноманії?
Діалог Путіна і Ксенії Собчак про опозицію
Анекдот Путіна після питання про збільшення витрат на оборонну сферу
Запитання голови ради директорів Мурманського рибокомбінату, який назвався журналістом
Відео: IN MOSCOW / YouTube