"Зеонбуд" – про покриття цифрової мережі і не тільки
На тлі проблем у телеглядачів із кодуванням українськими телеканалами своїх програм на супутнику почалася чергова хвиля розглядів із покриттям цифрової мережі Т2. Різнобіжність думок вражає – від 50% до 95%, а 2 березня членкиня комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики встановила антирекорд, заявивши, що покриття у Волинській області менше ніж 30%.
На жаль, протягом останніх п'ятьох років так ніхто і не захотів вникнути в суть питання. Гасла, гучні й бездоказові заяви у ЗМІ, десятки засідань різних робочих груп і комітетів, але ніхто не бажає дивитися карти покриття, аналізувати розрахунки та результати вимірювань, вести професійну дискусію. Якщо нас і запрошують у високі кабінети, то тільки для того, щоб дати чергову нездійсненну вказівку, що найчастіше фактично суперечить інтересам інформаційної безпеки країни.
Тому ми бачимо єдиним виходом із ситуації публічний аналіз покриття цифрової мережі у ЗМІ.
Почнемо з аргументу, який високі чиновники зараз вважають незаперечним, а саме із дзвінків телеглядачів після кодування супутника про те, що вони не можуть під'єднатися до мережі Т2 через відсутність сигналу. Колишній міністр Бородянський так і заявив: "Кодування каналів виявило проблему, в Україні немає повного покриття Т2".
Але насправді покриття Т2 жодного стосунку не має до цих проблем у телеглядачів. Тому що з 4,5 млн домогосподарств, які дивляться супутникове ТБ, більше ніж 3 млн проживає в багатоповерховій забудові, яка не пристосована для індивідуального приймання програм з ефіру. Радіохвилі не можуть проходити крізь висотні будівлі. Навіть якщо ваш будинок розташований у зоні впевненого приймання, а вікна вашої квартири виходять на протилежний бік від передавальної станції або попереду стоїть інша багатоповерхівка, то сигнал прийняти неможливо. Саме тому у СРСР для приймання з ефіру всі багатоповерхівки було обладнано будинковими системами колективного приймання, а спільна антена стояла на даху. Але ці системи давно демонтовано. От і опинилися 3 млн домогосподарств заручниками непродуманих рішень. Але тоді, вибачте, до чого тут покриття мережі Т2?!
Тепер про "вічну" тему – відсоток покриття цифровою мережею. П'ять років порожніх розмов, коли точку можна поставити за два дні. І за два дні не фігурально, а фактично.
Головна проблема – це наявність кількох карт покриття. Є карта від "Зеонбуду" і карта невідомого походження у РНБО. Ми запропонували провести контрольні вимірювання, і вже за добу буде зрозуміло, яка з карт відповідає реальному покриттю мережі, але наших пропозицій не приймають, хоча навіть на перший погляд очевидно, що карту РНБО виконано непрофесійно, такі карти фахівці з радіочастотного планування глузливо називають "кружечками".
Нижче ми публікуємо нашу карту покриття цифрової мережі, дуже хотілося б, щоб і РНБО опублікувала свою карту або надала нам. Тоді ми зможемо проаналізувати її і донести читачам результати.
Водночас є ще одна карта, яку виконали висококваліфіковані фахівці з Центру радіочастот. На останньому засіданні робочої групи при РНБО керівник Центру радіочастот показав цю карту і заявив, що, за їхніми розрахунками, мережа Т2 покриває не менше ніж 90% території країни. Але це означає, що покриття населення ще більше, тому що мережа насамперед охоплює території з максимальною щільністю населення. Як не дивно, але і цю заяву, і карту від Центру радіочастот посадовці проігнорували.
Тоді ми запропонували ще простіший метод визначення об'єктивності карт покриття. Достатньо протягом години провести аналіз результатів вимірювань покриття у Волинській області, де всі "експерти" та їхні карти стверджують, що там покриття мережі Т2 не більше ніж 60%, а "Зеонбуд" – не менше ніж 95%.
Протягом чотирьох місяців у 2018 році кілька виїзних бригад Центру радіочастот проводило дуже детальне вимірювання покриття цифрової мережі у Волинській області, але результати цих вимірювань так і не стали предметом аналізу й висновків.
На жаль, робоча група при РНБО відмовилася заслуховувати аналіз цих вимірів, незважаючи на те, що ми готові були надати всі необхідні матеріали. Тому пропонуємо читачам самостійно оцінити результати цих вимірювань.
Аналіз покриття Волинської області.
На слайді 1 відображено графічні результати вимірювань Центру радіочастот. Шість кольорових плям – це зони покриття шести передавальних станцій, які розташовані в області.
На слайді 2 ми об'єднали ці шість зон в одну спільну, її позначено "зеленим" кольором. За вимірюваннями Центру радіочастот, у цій зоні є впевнене приймання сигналу мережі Т2. Поза прийманням – три зони, пронумеровані 1, 2 і 3.
Зону 1 гарантовано покривають передавачі з Рівненської області (це видно на слайді 3, де "червоний" колір, там є сигнал). Центр радіочастот не врахував їх тільки тому, що від каналів-замовників було завдання виміряти передавачі тільки Волинської області.
Отже, фактично поза покриттям залишаються тільки зони 2 і 3. За допомогою програми Google Earth визначаємо їхню площу – 8% території області, де проживає 4% населення, оскільки у прикордонних районах щільність населення менша, ніж у середньому в області. Отже, за вимірюваннями Центру радіочастот покриття мережі Т2 у Волинській області становить 92% території і 96% населення, а не 60%, як стверджують "експерти".
Але за нашою картою й у зоні 3 є покриття, а зона 2 значно менша. Тому ми скерували бригаду фахівців у Волинську область, де вони провели вимірювання у дев'яти точках у цих зонах (на слайді 1 пронумеровано 1–9). Було зафіксовано, що в усіх точках є приймання програм цифрової мережі. Є протоколи вимірювань і координати цих точок, усі охочі можуть перевірити.
Як бачите, проведення такого аналізу не потребувало багато часу. І це не наше голослівне твердження, це результати вимірювань, виконаних державним підприємством "Український державний центр радіочастот". У нас тільки запитання: чому протягом двох років ніхто не хоче слухати цю об'єктивну інформацію? І на якій підставі високі чиновники і "незалежні" експерти говорять про покриття цифрової мережі 60% і навіть 30%?
І ще результати одного аналізу.
Ми проаналізували прикордонні райони з Росією. Визначили територію, де немає приймання мережі Т2 (через особливості рельєфу), але теоретично можливе приймання російського телебачення. Вибрали населені пункти в цих зонах і порахували кількість домогосподарств, які приймають ТБ з ефіру. Вийшло всього 4305 домогосподарств на 2 тис. км кордону. І це теоретичний максимум, якби Земля мала ідеально рівну поверхню. Але більшість цих населених пунктів розташована в низинах, заплавах річок або водоймищ, тому навіть ця цифра дуже завищена. Тобто проблема є, але вона зовсім іншого масштабу, ніж про неї говорять, і очевидно, що її цілком можливо розв'язати в індивідуальному порядку.
Пресслужба ТОВ "Зеонбуд"