Головред "Фактів" Швець: Із четвертого класу я працював листоношею. Я не розносив телеграми – я розбігав їх!
Засновник і головний редактор газети та інтернет-видання "Факти" Олександр Швець в інтерв'ю засновнику видання "ГОРДОН" Дмитру Гордону розповів, що працюючи листоношею в юному віці, побоювався реакції людей, які отримували телеграми про смерть своїх близьких.
Засновник і головний редактор газети та інтернет-видання "Факти" Олександр Швець в інтерв'ю засновнику видання "ГОРДОН" Дмитру Гордону розповів, що в четвертому класі заробляв 14 рублів на місяць, працюючи на пошті.
"Я з четвертого класу працював листоношею. "Служил парнишка почтальоном, парнишка письма разносил". Я розносив телеграми. На площі Толстого... За 14 рублів на місяць. Там "чверть ставки" це називалося. Я не розносив телеграми – я розбігав їх. Це кілька кварталів, які я обслуговував як розносник телеграм. Так призвичаївся... Увесь час бігав. Ніколи не ходив – бігав. Я зараз думаю: "Як на мене дивилися люди? Думали, що це якийсь хлопчик – міський божевільний, який увесь час бігає...", – зазначив Швець.
Він повідомив, що за часів його дитинства було прийнято давати чайові за доставлену телеграму.
"Прийнято було давати за телеграму обов'язково. 10 копійок, 20 копійок. І я знав, що на цьому можна заробити, і чекав, коли мені дадуть 10 копійок... Я стояв, поки розкриють телеграму. Там "запрошуємо на весілля"... І давали копієчку. А потім я звернув увагу, що найбільше дають ті, кого запрошують на похорон... Давали "полтинник" або рубль. Але коли я виходив із під'їзду, я чув цей галас, ці сльози, цей крик... І після цього я почав читати телеграми", – розповів журналіст.
Він сказав, що відтоді намагався уникати реакції людей, які втратили своїх близьких.
"Тікав так, щоб не те що не чекати копієчку за це, а щоб не почути цього крику. Тому що це було страшно", – додав Швець.
Главред "Фактів" Швець: Зараз бачу себе збоку маленького, шестирічного, який кричить: "Не опускайте маму в могилу!" Читайте повну версію інтерв'ю
Швець народився 4 червня 1955 року в Хабаровському краї тодішньої РРФСР. Він наймолодший із семи дітей у родині. У 1961 році померла мати Швеця. Через рік родина переїхала до Києва. Він потрапив до інтернату.