ЄСПЛ зобов'язав Україну виплатити компенсації чотирьом жертвам катувань, у яких правоохоронці вибивали зізнання

Перший із постраждалих українців – киянин Валерій Бойко. Уранці 9 червня 2011 року його затримали п'ять співробітників СБУ біля його будинку в Києві. Поліцейські наділи на нього наручники, зав'язали йому очі, заштовхали в мікроавтобус і доправили в Ужгород.

Протягом усієї поїздки заявник залишався в наручниках і з зав'язаними очима. Йому не давали їжі, ігнорували прохання дати попити або відпустити сходити в туалет. Кілька разів поліцейські зупинялися, щоб поїсти і випити пива, залишивши чоловіка в наручниках і з зав'язаними очима в замкненому мікроавтобусі із закритими вікнами на спеці.

Увечері того самого дня Бойко почав погрожувати, що подасть скаргу на дії правоохоронців. Тоді вони зупинили машину в лісі, повалили його на землю і почали бити кулаками і ногами. Чоловіка прив'язали до дерева, вистрілили кілька разів гумовими кулями в ногу і наказали заспокоїтися. Потім Бойка привезли в будівлю Ужгородського управління СБУ і допитували до 23.30, незважаючи на рани, які кровоточили від побиттів і пострілів.

Удень 12 грудня 2008 року п'ять співробітників київського відділення міліції з боротьби з наркотиками затримали Наталію Панченко в квартирі її друзів у Дружківці Донецької області. Панченко стверджує, що її замкнули в одній з кімнат і змушували сказати, де лежать $300 тис., які вона нібито забрала у наркоторговця. Правоохоронці били Панченко по обличчю, приставляли пістолет до голови і погрожували вбити – жінка у відповідь кричала, що нічого не знає про гроші.

За дві години міліцейською машиною її відвезли до Києва. Її утримували в кількох ізоляторах тимчасового тримання без їжі і води два дні. За словами Панченко, 14 грудня її доправили в порожній кабінет і троє співробітників міліції, які брали участь у її затриманні, почали знову запитувати її про гроші. Панченко говорила, що нічого не знає, вони били її кулаками і ногами, надягали на неї протигаз, приставляли пістолет до її голови, погрожували вбити її та її батьків, посадити її до в'язниці за торгівлю наркотиками або підвісити за клітор.

Наступного дня Панченко допитали без адвоката і продиктували їй свідчення у вживанні наркотиків. Після того, як вона їх підписала, Панченко звільнили під підписку про невиїзд. Того самого дня вона відмовилася від свідчень. 21 серпня 2012 року кримінальну справу проти неї закрили у зв'язку з відсутністю складу злочину.

29 грудня 2007 року двоє співробітників міліції приїхали в будинок криворіжця Михайла Клюя. За слова Клюя, йому скрутили руки за спину, надягли наручники і заштовхали в міліцейську машину. У відділенні його прив'язали до стільця і вимагали зізнатися в тому, що напередодні він убив свого знайомого. Він усе заперечував, міліціонери штовхнули його стілець, від чого він упав на підлогу і вдарився головою, грудьми і колінами.

Після цього його катували електричним струмом, душили пластиковим пакетом, надітим на його голову, до втрати свідомості. Клюй погодився відмовитися від адвоката і підписати свідчення. Того самого дня його заарештували. Наступного дня до нього потрапив адвокат, і Клюй відмовився від свідчень. У 2012 році справу відправили на дорозслідування. У 2014 році Клюя відпустили під заставу. Справу все ще слухають у Саксаганському райсуді Кривого Рогу.

20 жовтня 2010 року група поліцейських Дніпровського райвідділу Києва затримала одесита Дмитра Гончаренка біля його будинку й наділа на нього наручники. Дорогою до Києва співробітники міліції зупинили машину в лісі, вивели його і вимагали, щоб він зізнався в убивстві. Протягом кількох годин його били по всьому тілу, зокрема ногами і гумовими кийками, та душили до втрати тями пластиковим пакетом. Один зі співробітників також неодноразово здавлював геніталії Гончаренка.

Чоловікові наказали вирити собі могилу, а потім змусили стати на коліна на її краю і приставили пістолет до голови. Один поліцейський натиснув на курок і вистрілив убік, а інший ударив Гончаренка у спину, і той упав у могилу. За кілька годин чоловіка привезли до Києва. У Дніпровському районному відділку міліції Гончаренка прив'язали ногами до стільця і продовжили бити. Правоохоронці погрожували проблемами його родичам, якщо Гончаренко не зізнається у вбивстві.

За два дні катувань чоловік погодився визнати, що вбив знайомого разом із двома спільниками. У 2012 році Гончаренка засудили, у 2015 році Київський апеляційний суд відправив справу на новий розгляд, а 2016 року справу відправили на дорозслідування. Зараз справа знову у Дніпровському райсуді Києва.

За результатами розгляду позовів українців ЄСПЛ присудив Валерію Бойку компенсацію €20 тис., Наталії Панченко та Михайлові Клюю – по €15 тис. і по €3,5 тис. їхнім адвокатам, Дмитрові Гончаренку присудили €15 тис.

Контекст:

Минулого року Україна опинилася на третьому місці за кількістю поданих проти неї скарг до Європейського суду з прав людини. Більшість скарг – від постраждалих унаслідок російсько-українського конфлікту.

У квітні цього року журналісти "Радіо Свобода" з'ясували, що адвокати з Росії та окупованих територій сплановано подають тисячі заяв до ЄСПЛ проти України від імені жителів ОРДЛО.