"Ми – це не лише тіла". Повний текст звернення француженок проти кампанії з викриття сексуальних домагань

9 січня французька газета Le Monde оприлюднила підписаний 100 француженками лист, у якому жінки виступили проти кампанії з викриття сексуальних домагань, яку розгорнули в Європі та Америці. Сайт The Devochki опублікував перекладений на російську мову повний текст звернення.

"Зґвалтування – це злочин. Але наполегливе чи незграбне залицяння – не злочин, як і галантність – не агресивний мачизм.

Справа Вайнштейна привернула заслужену увагу до сексуального насильства щодо жінок, особливо на робочому місці, де деякі чоловіки зловживають своєю владою. Це було необхідно. Однак зняття табу з теми сьогодні призводить до зворотних результатів: ситуація змушує стати на винятково "правильний бік", незгодних змушують замовкнути, а тих, хто відмовляється дотримуватися таких правил, уважають зрадниками і співучасниками!

Характерно, що цей сплеск пуританства використовує аргументи про захист жінок і їхнє звільнення, насправді ще більше прив'язуючи їх до статусу вічних жертв, і подає маленькими і слабкими бідолахами в лапах демонів-фалократів, що зневажають і вважають жінок істотами нижчого порядку, як у старі добрі часи полювання на відьом.

Звільнення і звинувачення

Фактично #metoo викликав у пресі та в соціальних мережах кампанію публічних донесень та імпічменту людей, яких, не даючи їм можливості відповісти або захищатися, було зрівняно із сексуальними злочинцями. Жертвами такого "відновлення справедливості" стали чоловіки на робочих місцях, які змушені були піти у відставку, позбутися статусу тощо. Не заперечуючи того, що вони не мали рації, коли дозволили собі торкнутися коліна колеги, спробували незграбно поцілувати, завели "інтимну" тему під час бізнес-ланчу чи надіслали сексуально відверте повідомлення жінці, яку вони просто не цікавили.

Ця лихоманка для відправлення "свиней" на бійню (відсилання до французького еквіваленту хештегу #metoo – #BalanceTonPorc, який можна перекласти як "викрий свиню". – The Devochki), далека від того, щоб допомагати жінкам у розширенні їхніх прав та можливостей, і фактично служить інтересам противників сексуальної свободи, релігійних екстремістів, реакціонерів і тих, хто вірить у якусь концепцію загального блага і вікторіанської моралі, яка диктує, що жінки – це "окремі" істоти, діти з дорослим обличчям, що потребують захисту.

Від чоловіків вимагають визнати свою провину і віднайти у глибинах свідомості "недоречну поведінку" в минулому, яку вони виявили 10, 20 чи 30 років тому, і тепер вони мають покаятися. Громадський осуд, вторгнення самопроголошених суддів у приватне життя є ознакою тоталітарного суспільства.

Здається, що хвиля "очищення" не знає меж. То вимагають піддати цензурі постер Егона Шіле (австрійський графік. – The Devochki) з оголеним тілом; то закликають прибрати картини Бальтюса з музею, бо ж вони "пропагують" педофілію; то просять заборонити ретроспективу Романа Поланськи у Cinémathèque; то знімають із показу фільм Жан-Клода Бріссо. Хтось називає фільм Мікеланджело Антоніоні "Фотозбільшення" "жінконенависницьким" і "неприйнятним". На цьому тлі Джон Форд ("Шукачі") і навіть Нікола Пуссен ("Викрадення сабінянок") виглядають майже безневинно (Джон Форд – американський режисер, Нікола Пуссен – французький художник. – The Devochki).

Видавці вже просять декого з нас зробити чоловічих персонажів менш "сексистськими", говорити про сексуальність і любов із меншою диспропорцією або зробити так, щоб "травма, якої зазнають жіночі персонажі", була більш очевидною! Із насмішкою обговорюють законопроект у Швеції, згідно з яким чоловік зобов'язаний перед сексом отримати згоду з боку жінки. Ще трохи, і двоє дорослих, які захочуть переспати, спочатку ухвалюватимуть через додаток на своєму телефоні документ, у якому буде за пунктами вказано, що і як вони робитимуть.

Основна свобода ображати

Філософ Рувен Ож′єн захищав свободу ображати, необхідну для художньої творчості. Точно так само ми захищаємо свободу дратувати, незамінну для сексуальної свободи. Ми тепер досить попереджені, щоб визнати, що сексуальний потяг за своєю природою є образливим і диким, але ми також досить багато розуміємо, щоб не плутати незграбний флірт і сексуальні домагання.

Насамперед ми усвідомлюємо, що людська особистість не монолітна: жінка може в один і той самий день очолити команду професіоналів і насолоджуватися тим, що вона є сексуальним об'єктом для чоловіка, не будучи водночас ні "повією", ні підлою пособницею патріархату.

Як жінки, ми не визнаємо такого фемінізму, який, окрім викриття зловживань владою, провокує ненависть до чоловіків і сексуальності. Ми вважаємо, що свобода сказати "ні" сексуальній пропозиції може викликати роздратування. І ми вважаємо, що повинні знати, як поводитися з цією свободою, щоб відмовляти, злити, але не замикати себе в ролі жертви.

Ми хочемо пояснити це нашим дочкам, щоб вони були обізнаними – і досить обізнаними, щоб жити своїм життям без залякування або відчуття провини.

Приниження і насильство, які можуть вплинути на жінку фізично, не обов'язково вдаряють по її гідності і не повинні, як би важко це не було, відразу ж зробити її жертвою на все життя. Тому що ми – це не лише тіла. Наша внутрішня свобода недоторканна. І ця свобода, яку ми цінуємо, не позбавлена ризиків і обов'язків".

Серед підписантів листа – актриса Катрін Деньов.

На початку жовтня 2017 року газета The New York Times опублікувала розслідування про сексуальні домагання голлівудського продюсера Гарві Вайнштейна щодо актрис і підлеглих, які, за даними видання, тривали протягом кількох десятків років.

Актриси Анджеліна Джолі, Гвінет Пелтроу, Кара Делевінь, Азія Ардженто, Ешлі Джадд, Роуз Макґавен, Люсія Столлер, Міра Сорвіно, Розанна Аркетт заявили про те, що знали або самі зіткнулися із сексуальними домаганнями з боку Вайнштейна.

За даними CNN, кількість жінок, які звинувачують продюсера в домаганнях, сягла 40.

Розслідування щодо обвинувачень проти Вайнштейна проводить поліція у США і Великобританії. Поліція Нью-Йорка готує ордер на арешт продюсера за обвинуваченням у подвійному зґвалтуванні.

Окрім Вайнштейна, у домаганнях жінки звинувачували акторів Дастіна Гоффмана і Сильвестра Сталлоне, диригента Шарля Дютуа, режисера і сценариста Пола Гаґґіса та інших.