"Одне ім'я, одне життя, один знак". В Україні запустили проект "Остання адреса" в пам'ять про репресованих у СРСР
Кожен із меморіальних знаків, установлених у межах проекту "Остання адреса", буде присвячений "тільки одній людині", заявили координатори акції.
5 травня в Україні стартував проект "Остання адреса", його мета – ушанування пам'яті репресованих у СРСР, повідомила одна з координаторів проекту Анна Фурман у Facebook.
Проект в Україні розпочався з установлення трьох меморіальних табличок у Києві.
"Основний принцип проекту – "Одне ім'я, одне життя, один знак". Кожен із меморіальних знаків, розміром не більше ніж долоня, установлених по тисячах "останніх адрес" наших загиблих співвітчизників, присвячений тільки одній людині. Й ініціатором його установки – за цією конкретною адресою і з цим конкретним ім'ям – стає також один абсолютно конкретний заявник", – ідеться на сторінці руху у Facebook.
Аналогічний проект – "Последний адрес" – існує в Росії з 10 грудня 2014 року, один з ініціаторів акції – російський журналіст Сергій Пархоменко. Там установлено вже понад 500 знаків у 30 населених пунктах. Пархоменко зазначив, що "Остання адреса" – "це самостійний український проект, ініціаторами якого стали громадяни України".
"Сьогодні ми знаємо, що вони є в Києві, у Харкові, в Одесі, у Львові, у Житомирі. Завтра їх, безсумнівно, буде більше, у різних містах. З усіх цих міст нашим колегам у Києві приходять заявки на встановлення меморіальних знаків у пам'ять про людей, репресованих у роки радянської влади. Формальним оператором проекту стала спеціально зареєстрована в Україні громадська організація "Остання адреса", – повідомив він.
Пам'ятні таблички на фасадах будинків в Україні будуть такими ж, як і в РФ. Їх виготовляють із неіржавної сталі за проектом російського архітектора та художника Олександра Бродського. Розмір таблички – 11 на 19 сантиметрів.
Мову, якою буде написано текст на табличці, вибирає людина, яка подала заявку на установку.
Кістяк української ініціативної групи становлять Дмитро Білобров (він був ініціатором проекту в Україні) й Анна Фурман (адміністратор проекту).
"Справляємося, хоч і не без труднощів. Чекаємо нових людей, особливо у великих містах, оскільки потрібно зробити велику роботу для того, щоб таблички з іменами репресованих зайняли своє законне місце", – зазначив Білобров у коментарі виданню "ГОРДОН".
За його словами, в Україні поки що встановлено три таблички (усі – у Києві): на Львівській площі, 4, Шота Руставелі, 23 та Заньковецької, 5/2. Ще чотири таблички найближчим часом установлять у Харкові.
"Заявок поки приходить небагато. В Україні їх загалом приблизно 16 у різних містах. Зараз почали обробляти ще три нові в Києві. Найбільше у Харкові – шість заявок. Є ще в Херсоні, Одеській і Житомирській областях, Лисичанську", – розповів Білобров.
Відправити заявку на встановлення меморіальної таблички можна на пошту ostannya.adresa@ukr.net, обов'язково вказавши ім'я, електронну адресу та контактний телефон заявника, а також повне ім'я репресованого, його останню адресу й іншу відому про нього інформацію. Після цього координатори проекту перевіряють дані про людину. Якщо факти буде підтверджено, за вказаною адресою встановлять меморіальний знак (його виготовлення оплачує заявник).
"Якщо очевидно, що людина не винувата, замовляємо табличку. Якщо будуть труднощі (поки їх не було), переходимо на більш складний рівень. Але тільки у випадку, якщо потрібна перевірка. Наприклад, якщо людина служила в органах і могла брати участь у трійках. Якщо вона так чи інакше причетна до знищення людей, таблички з її ім'ям не буде", – підкреслив Дмитро Білобров.
На сайті українського проекту також буде доступна карта, на якій позначено всі встановлені у країні таблички, а також база даних, де можна буде шукати інформацію про репресованих за іменем чи адресою.