Азовець Дутчак: Редіс нам сказав: "Хлопці, три-чотири місяці – і нас обміняють". Командир у нас пророчий
Дутчак: 21 вересня я вийшов на плац і кажу: "Хлопці, сьогодні 21-ше число. Я починаю хвилюватися". І тут минає якихось пів години – і починають називати списки для етапування
Військовослужбовець окремого загону спеціального призначення Національної гвардії України "Азов" сержант Владислав Дутчак (позивний Доцент) розповів в інтерв'ю засновнику інтернет-видання "ГОРДОН" Дмитрові Гордону, що пробув у полоні рівно стільки, як обіцяв командир "Азову" Денис Прокопенко (Редіс).
Дутчак брав участь в обороні Маріуполя Донецької області і був серед військовослужбовців, які утримували останній об'єкт у місті – завод "Азовсталь".
Азовець розповів, що командування гарнізону ухвалило рішення виходити з "Азовсталі", оскільки там було багато поранених військовослужбовців, яким уже було неможливо надавати медичну допомогу. "Треба було рятувати цих хлопців", – сказав Дутчак.
Він наголосив, що військові, які обороняли "Азовсталь", саме вийшли із заводу, а не здалися в полон.
"Командир сказав: "Хлопці, є домовленість. Ми виходимо. Ми не здаємося". Ніхто з азовців не піднімав рук, коли ми виходили. Так, на рівні плечей, коли нас обшукували. Але це був вихід під гарантії третьої сторони, – сказав Дутчак. – Тільки гарантії третьої сторони і слово російського офіцера: а нам дали слово російського офіцера, – а також цей вантаж величезної відповідальності перед нашими пораненими якраз і привів до того, що почали переговори про вихід гарнізону Маріуполя з "Азовсталі".
Азовець розповів, що пробув у колонії в Оленівці, на підконтрольній Росії території Донецької області рівно чотири місяці.
"Дуже запам'яталося, чому чотири місяці. Тому що Редіс, коли звертався до нас, сказав: "Хлопці, є така домовленість: урятують, обміняють поранених, а потім почнеться обмін безпосередньо бійців". Але було очевидно, що офіцерський склад обміняють в останню чергу. Так було нам очевидно на той час... Але водночас ми мали уявлення про Женевську конвенцію [про поводження з військовополоненими], нам обіцяли, що "Женеву" буде дотримано. Тож він сказав, що "щонайбільше три-чотири місяці, хлопці, – і нас обміняють", – згадав Дутчак.
Він розповів, що 21 вересня у колонії вийшов "на так званий плац" і згадав цю обіцянку Прокопенка.
"Кажу: "Хлопці, сьогодні 21-ше число. Я починаю хвилюватися. Вірю в командира нашого, вірю в наше керівництво, в Україну, але трішки хвилююся". І тут буквально минає якихось пів години – і починають називати списки для етапування. Але ми не знали, що нас на обмін ведуть, думали, що нас етапуватимуть чи в Донецьк, чи ще кудись, у Росію. Ось так сталося. Командир у нас пророчий", – сказав азовець.
Контекст:
Оборона Маріуполя тривала з лютого до травня. На заводі "Азовсталь" до середини травня були українські захисники – бійці Національної гвардії, зокрема полку "Азов", співробітники СБУ, військовослужбовці ЗСУ, прикордонники й поліцейські. На той момент окупанти захопили майже всю територію Маріуполя й регулярно штурмували "Азовсталь", обстрілювали підприємство та скидали на нього авіабомби.
16 травня президент України Володимир Зеленський і Генеральний штаб Збройних сил України повідомили, що з "Азовсталі" розпочали евакуацію українських військовослужбовців, зокрема тяжкопоранених. Станом на кінець жовтня, за інформацією начальника штабу "Азову" Богдана Кротевича (Тавра), у полоні було майже 2 тис. захисників Маріуполя, зокрема 700 азовців.
Частина захисників Маріуполя вже повернулася з полону, серед них – п'ятеро керівників гарнізону, зокрема Прокопенко та його заступник Святослав Паламар (Калина). За умовами обміну керівники гарнізону мають залишатися в Туреччині до кінця війни.
Прокопенка, Паламара, Дутчака і ще 105 азовців звільнили 21 вересня.