"Казали, що хочуть відбити м'ясо від кісток". Житель Козачої Лопані розповів про звірства російських окупантів

"Усередині тут жили російські військові. У будинку був безлад, чотири машини забрали. Вони заїхали на БТР, просто збили ворота, і забігло сюди осіб 15. Я тут перебував із дружиною, сином, дочкою, племінником, дружиною племінника та його дочкою", – розповів чоловік.

Дигало – депутат міської ради Дергачівської міської громади, тож його і затримали росіяни. 17 березня росіяни почали стріляти вгору, всіх поклали на землю біля будинку, замотали очі скотчем, зв'язали руки і відвезли до катівні, каже він.

"Коли нас забрали в підвал, я дуже просив, кричав, щоб сина не били – його не можна бити, у нього не зупиниться кров. У нього гемофілія. Що більше я кричав, то більше вони його били", – розповів Дигало.

У підвалі на вокзалі син і племінник чоловіка пробули три доби. Сам він пробув у підвалі вісім днів, потім відвезли до іншого місця, де тримали ще дві доби.

"Мене підвісили за руки, били в груди, по ногах палицею або дубинкою. Якісь уколи робили в ноги. Казали, що хочуть відбити м'ясо від кісток, щоб я став інвалідом", – сказав він.

За словами Дигала, у камері було багато людей. На восьму добу охоронець сказав: "Приїхали ті, кого ми самі боїмося". Прийшло двоє чоловіків, забрали його та повели на другий поверх вокзалу. Там знову били, а потім били струмом.

"Один із них сказав, що "ми зараз привеземо твою 17-річну дочку і будемо ґвалтувати її тут просто купою солдатів", а мені розв'яжуть очі, щоб я на це дивився. Але це був блеф", – розповів він.

Дочка Олега Дигала зараз перебуває за кордоном. Вона заявила, що коли їй виповниться 18, вона приїде і піде записуватися до ЗСУ.

Контекст:

Козача Лопань розташована менш ніж за три кілометри від кордону з Росією. Селище понад пів року було під окупацією. Російські військові зайняли його ще в перші дні війни.

Збройні сили України звільнили Козачу Лопань 11 вересня. Після звільнення у селищі виявили камери для тортур.