Начальник штабу "Азову" Кротевич: Я абсолютно впевнений, що ми переможемо. Але в легку перемогу не вірю
"Я впевнений, що ми переможемо. Абсолютно впевнений, що ми переможемо. Але я не знаю, як. У плані, як це станеться. Або ми переможемо самостійно вже не просто Росію, а союз Білорусі та Росії. Це буде ще один нонсенс історичний. Але це буде дуже складно, мені не подобаються жарти і недооцінка ворога – це мене просто вибішує. Уже багато нанедооцінювали. Ворога треба переоцінити. Краще переоцінити", – сказав він.
Військовослужбовець наголосив: досягти перемоги буде дуже складно.
"Ми зазнаємо великих втрат. Найкращі діти України загинуть. Уже багато кращих загинули. Але ми виграємо у цього супротивника і дамо наступним поколінням жити нормально. Або станеться диво, в яке я мало вірю: західні країни об'єднаються і допоможуть нам із цим. Допоможуть не тільки озброєнням і технікою, а допоможуть справою, солдатами тощо. [...] І третій варіант: ми всі загинемо, але загинемо вільними. Він теж, я вважаю, неможливий. Тому залишається один варіант – це перемога. Але я не вірю в легку перемогу. Краще нехай я помиляюся, але я не вірю в легку перемогу", – додав Кротевич.
Начальник штабу "Азову" Кротевич: Перед виходом з "Азовсталі" усі офіцери взяли із собою леза під устілку. Якщо доведеться – порізатися. Читайте повну версію інтерв'ю
Контекст:
Кротевичу 29 років. Військовослужбовець, як він сам розповів, народився в Ізмаїлі Одеської області, але його рідне місто – Сімферополь. "Крим.Реалії" повідомляє, що родина Кротевича жила в Криму з 1989 року (сестрі військовослужбовця Сандрі в дитинстві потрібне було лікування від астми).
У дитинстві Тавр захоплювався малюванням, навчався в Сімферопольській школі мистецтв, вчив англійську та німецьку мови. Закінчивши школу, Кротевич вступив до Академії водного транспорту й переїхав до Києва. 2013-го брав участь у Революції гідності, потім пішов на фронт захищати державу. У полку "Азов" – з 2014 року, в академії навчання завершив уже заочно.
Він один із захисників "Азовсталі" (завод у Маріуполі, останній об'єкт, який утримували в місті українські військові, до початку травня там також були сотні цивільних), кілька місяців був у полоні в російських окупантів, повернувся до України під час обміну полоненими у вересні.