"Питання про поразку України вже не гіпотетичне". Оглядач The Guardian запропонував рішення

Автор зазначає, що, незважаючи на нещадні атаки країни-агресора РФ, Україна, яка поступається за чисельністю й озброєнням, і далі чинить опір.

Однак у міру того як підтримка США й миротворчі зусилля слабшають, українські військові на передовій відчувають виснаження. "Питання, яке більше не є гіпотетичним, стає дедалі реальнішим і важливішим: що, якщо Україна впаде?" – ідеться в колонці.

Програш України, якщо він станеться, стане епічним стратегічним провалом Заходу, який буде порівнянним або навіть перевершуватиме катастрофи в Афганістані й Іраку, пише автор. За його словами, негативні наслідки для Європи, Великобританії, трансатлантичного альянсу й міжнародного права "воістину жахають".

Те, як довго Україна зможе тримати лінію фронту – на полі бою, у небі, дипломатично й політично, – викликає серйозні сумніви, зазначає Тісдалл. Їй бракує людських ресурсів, боєприпасів і ракет-перехоплювачів. Вона все ще може завдати сильного удару у відповідь, як, наприклад, під час спецоперації "Павутина", але тимчасові успіхи не змінюють базового дисбалансу сил, ідеться в публікації.

Також Україні бракує надійних союзників, тоді як РФ зібрала довкола себе Північну Корею, Іран і Китай, які допомагають її військовій промисловості, пише автор. Президент США Дональд Трамп залишається найбільшим головним болем Києва у дипломатії, зазначає Тісдалл.

"Одне приємне слово від його усміхненого кремлівського колеги може миттєво змінити його [Трампа] позицію. Як і всі задираки, Трамп інстинктивно віддає перевагу сильнішій стороні. Не дивно, що Путін розраховує виснажити Україну, виснажити допомогу Заходу і виграти війну", – ідеться у статті.

Щоб виправити ситуацію, Тісдалл закликає НАТО зайняти жорсткішу позицію, зокрема гарантувати безпеку неба над Україною і збивати російські повітряні цілі. "Якби у НАТО вистачило сміливості, він міг би загнати його назад у кут", – пише автор.

Поразка України й урегулювання на умовах Путіна стали б для Заходу стратегічним провалом, який віщує епоху перманентного конфлікту, що розростатиметься по всій Європі, ідеться в публікації. Потрібно докласти більше зусиль, щоб переконати російських політиків і громадськість у тому, що цю війну, яка так дорого обійшлася їхній країні в людських життях і матеріальних втратах, можна припинити завдяки переговорам і що альтернативи набагато гірші.

"Головного архітектора цього жаху, головного винуватця ганьби Росії має бути знешкоджено, скинуто і віддано міжнародному правосуддю. Упасти має Путін, а не Україна", – резюмує автор.

Контекст:

14 травня 2025 року глава Центру протидії дезінформації при РНБО України Андрій Коваленко заявив, що Росія готує новий наступ улітку. Наступного дня в оперативно-стратегічному угрупованні військ "Хортиця" заявили, що літній наступ росіян уже "фактично розпочався". Президент України Володимир Зеленський вважає, що окупанти робитимуть усе, щоб прорватися у Дніпропетровську область.

Під час мирних переговорів у Стамбулі 16 травня представники російської делегації погрожували українській захопленням Сум або Харкова, заявляючи, що РФ нібито може "воювати вічно".

29 травня The New York Times писала, що у травні російські окупанти захоплювали приблизно 14,2 км&³2; українських територій на день, чого не було з листопада 2024 року. Найбільше просування окупантів фіксували в Донецькій області. Також, як зазначав ЗМІ, вони відкрили ще один фронт – на півночі України в Сумській області.

14 червня The Washington Post писала, що РФ небезпечно наблизилася до Сум, за даними видання, ворожі війська перебувають за 19 км від міста. 20 червня Путін під час виступу на пленарному засіданні Петербурзького міжнародного економічного форуму не відкинув "захоплення" Сум, незважаючи на те, що, за його словами, у РФ немає такого завдання.

29 червня CNN писав, що прогнозований російський наступ, метою якого було захопити більше східних регіонів України, "не вражає", але окупанти досягли певних успіхів і значно збільшили чисельність своїх військ у деяких районах.